Яка доля пам’ятки до відкриття простору?

Надбрамна церква постала у XII столітті й слугувала вхідною брамою монастиря. У XV–XVI століттях її залишки розібрали. Під час археологічних досліджень 1998–1999 років під керівництвом доктора історичних наук Гліба Івакіна тут виявили фундаменти, абсиду та два склепи, один із людськими останками. Зібрані матеріали внесли до фондів Інституту археології та ДІАЗ «Стародавній Київ».

Після розкопок розкоп накрили павільйоном-ротондою, планувалася музеєфікація — але про пам’ятку надовго забули. До неї повернулися лише після оновлення команди та діяльності ДІАЗ «Стародавній Київ».

«Все почалося з того, що до мене звернувся археолог Іван Зоценко із проханням оглянути фундаменти колись розкопаної надбрамної церкви. Тоді все нагадувало купу піску на пляжі… Цим піском колись законсервували історичні фундаменти», — згадує керівник заповідника Роман Маленков.

Хто долучився до музеєфікації та які знахідки зроблено?

Сучасну музеєфікацію провели у співпраці Інституту археології НАН України, ДІАЗ «Стародавній Київ» та Київського науково-методичного центру з охорони пам’яток, а також за участі волонтерів. Провели повторне розчищення та консервацію фундаментів — і не обійшлося без нових знахідок.

Зокрема, знайдено давньоруську цеглу-плінфу з відбитками лап давніх київських собак. Перед випалом сформовану з глини плінфу сушили, розклавши на землі, а собаки вільно ходили по ній. Минуло дев’ять століть: від тих тварин не лишилося й кісток, а їхні сліди збереглися в цеглі до сьогодні.

Для приведення об’єкта до ладу провели близько двох десятків волонтерських толок. До них долучилися Інститут археології НАН України, ГО «Україна Інкогніта» та ГО «Сміливі відновлювати». Компанія VIHAREV Architects & Engineers забезпечила 10 тонн гравію, Володимир Гаврилов і його ТМ PoliBest зачистили й пофарбували стіну. Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» облікував пам’ятку та надав банери й стенди.

Що чекає на простір у майбутньому?

За словами Романа Маленкова, найближчим часом тут з’явиться експозиція з археологічними знахідками — наразі триває їх впорядкування та остаточна атрибутація. Крім постійної експозиції, музейно-археологічний простір стане базою для тематичних виставок, пов’язаних із київською давньоруською спадщиною.

Чому це важливо знати

Відкриття музейно-археологічного простору у Михайлівському Золотоверхому монастирі повертає киянам доступ до пам’ятки XII століття, яка десятиліттями була схована від очей. Це не лише збереження культурної спадщини, а й новий публічний майданчик для освіти та досліджень. Проєкт демонструє, що волонтерська активність і партнерство інституцій здатні рятувати унікальні об’єкти навіть під час війни.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, відкриття музейно-археологічного простору у Михайлівському анонсували ще 18 травня. А про 175-річчя Хвойки — чеха, який зробив Київ стародавнім, — ми також розповідали.