Як виглядала Іллінська церква?

Церква мала квадратний план і завершувалася шістьма цибулиноподібними банями на круглих барабанах, прикрашених кокошниками. Із західного боку над притвором здіймалася дзвіниця з наметовим завершенням і маківкою, а вхід прикрашав наметовий ґанок. Фасади рясніли дрібним ліпним і цегляним декором — ліпними та аркатурними фризами. Великі круглі вікна, поділені двома коринфськими колонами зі скошеними завершеннями, вдало вписувалися в кілеподібні арки північного та південного фасадів. Під ними розташовувалися три вузьких вікна з прорізами у мавританських формах. Споруда була помітним орієнтиром у своєму районі.

З якої нагоди заклали храм?

Закладини відбулися 20 липня (2 серпня) 1908 року з нагоди святкування 800-річчя Михайлівського Золотоверхого монастиря. Церква мала стати подвір’ям цієї давньої обителі — своєрідним представництвом монастиря у світській частині міста. Проект розробив архітектор Є. Єрмаков, поєднавши у ньому традиційні форми псевдоросійського стилю з тогочасними пластичними прийомами віденського модерну — поєднання для культової архітектури початку XX століття справді рідкісне.

Чому церкву знищили?

У 1935 році храм зрівняли із землею — офіційне обґрунтування: «розширення території ТЕЦ-3». Це типова радянська практика 1930-х, коли індустріальні потреби або ідеологічні міркування ставали приводом для знесення культових споруд. Схожа доля спіткала чимало київських церков і монастирів тієї доби. Показово, що земля після знесення так і не відійшла під заводські потужності — і це ставить під сумнів щирість офіційного мотиву. Про те, як радянська влада нищила й інші київські пам’ятки, свідчить, зокрема, доля трибун стадіону «Динамо» 1930-х.

Що таке кокошник в архітектурі?

Кокошник — декоративний елемент у формі півкола або кілеподібної арки, що імітує традиційний давньоруський жіночий головний убір. В архітектурі псевдоросійського стилю кокошники використовували для прикраси барабанів бань, закомар і карнизів, надаючи спорудам «древньоруського» вигляду. У XIX — на початку XX століття цей стиль активно застосовувався в церковному будівництві Російської імперії як символ національної ідентичності.

Що на цьому місці тепер?

Попри те що церкву знесли нібито заради розширення ТЕЦ-3, ділянку на розі Жилянської і Петлюри так і не забудували. Нині тут автопарковка — порожній клапоть міста, де колись стояв унікальний храм. Жодного меморіального знака чи таблиці, що нагадувала б про втрачену пам’ятку, не встановлено.

Чому це важливо знати

Іллінська церква — один із прикладів того, як Київ втрачав неповторні архітектурні рішення не через війну, а через цілеспрямоване нищення. Коли зникають будівлі, зникає і пам’ять про тих, хто їх будував і молився в них. Знати ці втрати — означає розуміти справжню ціну збереження того, що залишилося, зокрема пам’яток, які й досі потребують захисту, як-от собор Києво-Печерської лаври.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, Куди піти в Києві цими вихідними: лекція, джаз і бал-маскарад. Також ми повідомляли, що Чорнобиль: ікона XVIII століття у Свято-Іллінській церкві пережила катастрофу на ЧАЕС.