Хто такий Фрідріх Мерінг і як він отримав землю на Банковій?

Фрідріх (Федір) Мерінг — лікар німецького походження із Саксонії, який прийняв російське підданство і побудував у Києві надзвичайно успішну кар’єру. Він безкоштовно лікував єврейську бідноту міста, а натомість отримував цінну інформацію про нерухомість, яку можна було придбати за зниженими цінами. Завдяки такій стратегії Мерінг зібрав у центрі Києва близько 11 десятин землі — це приблизно 12 гектарів у найпрестижнішому районі столиці. Саме на його ділянках згодом сформувалася вулиця Банкова.

У 1870-х роках Мерінг замовив міському архітектору Олександру Шіле проєкт двох триповерхових будинків у стилі англійської ґотики. Це був модний на той час архітектурний напрям, який вирізнявся стрілчастими арками, декоративними башточками та вертикальними лініями фасаду. Будинки Мерінга стали одними з найпомітніших споруд у районі Липок — елітної частини Печерська, де мешкала київська аристократія та заможне купецтво.

Навіщо військове відомство орендувало приватні будинки?

Незабаром після завершення будівництва обидва будинки орендувало військове відомство Російської імперії. Тут розмістили штаб Київського військового округу та інтендантство — структуру, що відповідала за постачання армії. Київський військовий округ був одним із найбільших в імперії, а його штаб потребував представницького приміщення в центрі міста. Ґотичні будинки Мерінга на Банковій ідеально підходили для цього — і за розташуванням, і за масштабом.

Яку роль будинки відіграли за часів УНР і Гетьманату?

У 1918 році, коли Україна здобула незалежність, будинки на Банковій отримали нове призначення. Тут розмістився Генеральний штаб армії Української Народної Республіки — головний орган військового управління молодої держави. Після гетьманського перевороту Павла Скоропадського у квітні 1918 року приміщення перейшло до Генерального штабу армії Української Держави. Таким чином, ґотичні будинки Мерінга стали свідками одразу двох спроб розбудови українського війська — і під республіканським, і під гетьманським проводом.

У 1930-х роках за радянської влади тут функціонував штаб Українського військового округу. Будинки зберігали свій первісний ґотичний вигляд з характерними башточками та фасадними декоративними елементами аж до середини десятиліття.

Як і чому знищили ґотичний вигляд будівель?

У 1936–1940 роках за проєктом архітектора С. Григор’єва комплекс будівель Київського військового округу докорінно перебудували. Радянська влада вважала ґотику та інші «буржуазні» архітектурні стилі неприйнятними для державних установ і надавала перевагу монументальному сталінському класицизму. Під час перебудови первісний вигляд було повністю втрачено: зникли башточки, стрілчасті арки, декоративне оздоблення фасаду. Натомість з’явилася масивна будівля у характерному для тієї епохи стилі — з колонами, великими вікнами та підкресленою симетрією.

Подібна доля спіткала десятки київських будівель XIX століття, які радянська влада або знесла, або радикально змінила. Як ми раніше писали, Київ за останні десятиліття втратив сотні історичних будівель — частина з них мала охоронний статус, але була знищена незаконно або внаслідок підпалів.

Що зараз на місці будинків Мерінга?

Нині за адресою вул. Банкова, 11 розміщується Офіс Президента України — головний адміністративний центр виконавчої влади країни. Будівля, яку бачать кияни та гості столиці сьогодні, не має нічого спільного з первісними ґотичними будинками 1870-х років. Про те, як виглядав цей комплекс до перебудови, можемо судити лише по фрагментах на деяких архівних фотографіях, які зберігає проєкт «Київ, якого немає. Втрачені пам’ятки».

Архітектор О. Шіле, який спроєктував будинки Мерінга, залишив по собі й інші споруди у Києві. Зокрема, у 1873 році він збудував будівлю музичного училища Київського відділення Російського музичного товариства, яке згодом стало Консерваторією. Однак ґотичні будинки на Банковій були, мабуть, найнезвичнішим його проєктом — і водночас тим, що зберігся лише на старих фотознімках.

Чому це важливо знати

Історія будинків Мерінга на Банковій — це не просто архітектурний курйоз. Це приклад того, як Київ систематично втрачав свою архітектурну різноманітність протягом XX століття. Ґотичні башточки зникли не внаслідок війни чи стихії, а через ідеологічне рішення перебудувати місто під нові стандарти. Подібні знахідки фрагментів історичних споруд і документування втрачених об’єктів допомагають краще зрозуміти, яким був Київ до масових перебудов — і чому збереження того, що залишилося, є критично важливим.

Раніше ми писали

Як ми раніше повідомляли, на Костянтинівській вулиці під рожевою фарбою ховається автентичний фасад у стилі модерн 1903 року — ще одна маловідома архітектурна пам’ятка Києва. Також ми розповідали, як на Замковій горі знайшли 150-річну стіну Флорівського монастиря, а на Татарці знесли історичний особняк, на місці якого досі пустка.