Як виглядав будинок Моргульця і чим він вирізнявся?

Триповерхова цегляна споруда належала до стилю неоготики — архітектурного напряму, що був у моді на початку ХХ століття. Київські архітектори тоді активно експериментували з історичними стилями, наслідуючи середньовічні зразки. Фасад будинку прикрашали стрілчасті арки, декоративні ніші та стилізація під замкову архітектуру. Ділянка, на якій його звели, раніше належала парафії Стрітенської церкви — і за однією з версій, у будинках, що тут стояли в кінці XIX століття, неодноразово гостював Тарас Шевченко.

Що сталося з будівлею після революції?

Певний час споруда використовувалася як міське училище. Після 1920-х років її націоналізували, згодом вона зазнала кількох пожеж. У радянський період поруч зводили нові будівлі, а старий будинок поступово занепадав. До 1980 року частину забудови знесли, триповерхова споруда перетворилася на пустку. Протягом трьох десятиліть вона стояла без даху й вікон — доля, що спіткала чимало київських пам’яток. До початку XXI століття від будинку лишилися лише дві фасадні стіни, скріплені металевими конструкціями.

Що на цьому місці тепер?

У 2015 році занедбану споруду викупило ТОВ «Будстандарт». У 2020 році розпочалася реконструкція за проєктом архітекторів Станіслава Дьоміна та Ігоря Данілова. Новий об’єм виконано у сучасному стилі з використанням бельгійської цегли Bravo виробництва підприємства Nelissen, заснованого 1921 року для відновлення будівель, зруйнованих під час Першої світової війни. У 2023 році у відновленій будівлі розмістилося Посольство Японії в Україні. Автентичний неоготичний фасад став єдиним збереженим свідком архітектурної історії початку ХХ століття.

Що таке «фасадизм» і Венеційська хартія?

«Фасадизм» — практика, коли від історичної будівлі зберігають лише зовнішні стіни, а внутрішній простір повністю перебудовують відповідно до сучасних потреб. Будинок на Великій Житомирській є яскравим прикладом такого підходу. Оскільки споруда розташована у буферній зоні Софії Київської — об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — реконструкція здійснювалася з урахуванням принципів Венеційської хартії 1964 року. Цей міжнародний документ регулює стандарти консервації та реставрації пам’яток архітектури і є основою сучасної пам’яткоохоронної практики. Схожі виклики збереження фасадів постають і перед іншими неоготичними об’єктами Києва.

Чому це важливо знати

Фасад на Великій Житомирській — рідкісний випадок, коли автентична архітектурна оболонка пережила більш як сто років і дісталася до нового використання. Він нагадує: навіть руїна може зберегти пам’ять міста, якщо суспільство та власники роблять свідомий вибір на користь спадщини. Для сучасних киян це приклад того, як втрачене можна не просто відновити, а й повернути в активне міське життя.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, Особняк на Виноградному провулку: як будинок пережив пожежу і п’ять господарів. Також ми повідомляли, що Іллінська церква на Жилянській: як зникла унікальна пам’ятка 1914 року.