Мільярдні ремонти і обвали стель: що відбувається з київським метро
Київський метрополітен одночасно будують, ремонтують і намагаються врятувати від подальшого руйнування. Поки на Виноградарі прокладають нові тунелі, місто готується до капітального ремонту перегону між станціями «Тараса Шевченка» та «Почайна» вартістю майже 1,84 мільярда гривень, а на окремих станціях часом обвалюються частини стель, як це сталося у лютому на «Теремках». Про стан підземки — у матеріалі повідомляє Хмарочос.

Що офіційно кажуть про стан метро?
КП «Київський метрополітен» запевняє, що інфраструктура підземки перебуває у належному технічному стані. У відповіді на редакційний запит підприємство зазначило, що фахівці на постійній основі контролюють стан усіх об’єктів — від тунелів до рухомого складу, а безпека руху поїздів та перевезення пасажирів забезпечена.
Офіційно аварійно небезпечних ділянок у метро немає. Водночас у метрополітені визнають: окремі об’єкти вже потребують масштабного оновлення через фізичне зношення. Першу лінію київського метро відкрили у 1960 році, тож частині тунелів та інженерних систем сьогодні вже понад 60 років. Частина обладнання досі працює ще з радянських часів.
Ситуація загострилася після підтоплення тунелю між станціями «Либідська» та «Деміївська» у 2023 році. Тоді вперше відкрито заговорили про те, що київський метрополітен постарів і потребує системного оновлення. Цей інцидент фактично став точкою відліку для масштабніших дискусій про стан підземки.
Скільки коштуватиме ремонт і що планують зробити?
Найдорожчим проєктом найближчого часу є капітальний ремонт перегону між станціями «Тараса Шевченка» та «Почайна». Вартість робіт оцінюють у 1,84 мільярда гривень. У межах проєкту планують укріпити ґрунти, відремонтувати конструкції тунелю та встановити сучасні системи моніторингу.
Паралельно місто стикається з менш масштабними, але також критичними проблемами. У лютому на станції «Теремки» обвалилася частина підвісної стелі у переході перед вестибюлем. Такі інциденти, навіть якщо вони не призводять до жертв, підривають довіру пасажирів і свідчать про реальний фізичний знос конструкцій.
Попри десятки станцій, які потребують ремонту, цього року місто все одно заклало кошти не лише на ремонтні роботи, а й на будівництво метро на Виноградар, модернізацію станцій, оновлення рухомого складу та підготовку до майбутньої лінії на Троєщину.
Що кажуть експерти про пріоритети?
Транспортний аналітик Дмитро Беспалов вважає, що Київ наразі входить у період, коли важливо не розширювати метро і будувати нові станції, а утримати вже наявну транспортну систему в робочому стані. За його словами, інфраструктура такого масштабу вимагає дорогих і регулярних капітальних ремонтів.
Беспалов також наголошує: місто повинно паралельно розвивати наземний транспорт, щоб компенсувати закриття окремих ділянок на час ремонтних робіт. Без такого резервного сполучення навіть короткострокове закриття перегону може суттєво ускладнити пересування для тисяч киян.
Як ми раніше писали, ремонт метро «Почайна» — «Шевченка» триватиме 23 місяці і несе ризик транспортного колапсу для Подолу. Питання балансу між розбудовою нових ліній і збереженням існуючих стає дедалі актуальнішим на тлі обмежених бюджетних ресурсів під час війни.
Ситуацію ускладнює те, що як ми раніше писали, фінансування ремонту тунелю оцінено у 1,84 млрд грн, і експерти вже попереджають про складність та ризики цих робіт.
Чому це важливо знати
Метро щодня перевозить сотні тисяч киян, і стан його інфраструктури безпосередньо впливає на безпеку та комфорт пасажирів. Капітальний ремонт перегону «Тараса Шевченка» — «Почайна» означатиме тимчасове закриття ділянки, що відчують мешканці Подолу та прилеглих районів. Розуміння реального стану підземки допомагає городянам планувати маршрути та усвідомлювати, куди йдуть мільярди з міського бюджету.
Раніше ми писали
Як ми раніше писали, у Києві на станції метро «Теремки» обвалилася підвісна стеля — черговий сигнал про критичний знос інфраструктури підземки.
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.
Усі статті автора →









