Чому це відбувається

Лютий 2026 року на Київщині характеризувався переважно зимовим режимом погоди, який переривався двома короткочасними періодами відлиг — 12–15 та 23–25 лютого. Саме ці відлиги спричинили зміну гідрологічного режиму річок: рівні води на всіх річках області почали поступово підніматися протягом місяця на 5–46 см. Однак підвищення виявилося незначним і не мало суттєвого впливу на загальну водність басейну.

Як ми повідомляли, наприкінці лютого Київщину охопило різке потепління після тривалого періоду сильних морозів — температура стрибнула від -20° до плюсових значень. Саме ці температурні коливання й спровокували часткове танення снігу та підйом рівнів води в річках. Початок місяця ознаменувався екстремальними морозами до -27°, а вже 23–25 лютого на Київщину прийшов теплий атлантичний повітряний потік із мокрим снігом та дощем.

Низька водність — 20–53% від норми — пояснюється стабільним зимовим режимом, що встановився ще з грудня 2025 року. Зимова межень — період найнижчого рівня води в річках — утримувалася протягом усього місяця. Відлиги виявилися надто короткочасними, щоб суттєво змінити ситуацію: вода не встигала наповнити русла, перш ніж повертався мороз і знову блокував живлення річок.

Хто відповідає

За гідрологічний моніторинг водних об’єктів Київщини відповідає Український гідрометеорологічний центр (УкрГМЦ), який входить до складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Це головна організаційно-методична установа національної гідрометеорологічної служби України з питань спостережень, аналізу та прогнозування гідрологічних умов.

Щоденні спостереження на мережі гідрологічних постів здійснює Київський обласний центр з гідрометеорології спільно з Державним агентством водних ресурсів. Мережа постів охоплює основні водні артерії регіону — Дніпро, Десну, Прип’ять, Ірпінь, Тетерів, Трубіж, Росаву та Недру. Дані з цих постів є основою для прогнозування весняного водопілля та попередження про можливі підтоплення прибережних територій.

Що роблять зараз

На річках Київщини протягом лютого утримувалися льодові явища різної інтенсивності — від заберегів значної інтенсивності до суцільного льодоставу. До кінця місяця льодові утворення почали послаблюватися під впливом відлиг. Як ми раніше писали, на Десні вже спостерігаються ополонки — ділянки відкритої води серед крижаного покриву, що свідчить про локальне потепління або вплив течій. На Дніпрі, Ірпені, Росаві та Трубежі зафіксовано залишкові забереги — смуги льоду вздовж берегів, які ще тримаються, але вже не утворюють суцільного покриву.

Середній за лютий приплив води до водосховищ становив: до Київського водосховища — 90% норми, бічний приплив до Канівського водосховища (Десна — Літки) — 93% норми. Ці показники свідчать про помірне, але недостатнє наповнення стратегічних водосховищ Дніпровського каскаду перед весняним водопіллям.

Київське водосховище, утворене греблею Київської ГЕС у 1964–1966 роках, є ключовим елементом водопостачання столичного регіону. Його об’єм становить 3,73 км³, і воно використовується для гідроенергетики, водозабезпечення, рибного господарства та рекреації. Канівське водосховище з об’ємом 2,63 км³, куди впадають Десна, Трубіж та Стугна, забезпечує роботу Канівської ГЕС та є джерелом водопостачання частини Києва.

Спеціалісти УкрГМЦ продовжують щоденні спостереження за гідрологічною ситуацією на річках області. Як ми повідомляли, весняне водопілля 2026 року на річках Київщини очікується нижче норми — саме через низьку водність та стабільний зимовий режим, що утримувався протягом зими. Під час весняного танення снігу можливий вихід води на заплаву у верхів’ях річок Уж, Ірша, Стугна та Росава.

Чому це важливо знати

Гідрологічний стан річок безпосередньо впливає на водопостачання Києва та області, роботу гідроелектростанцій Дніпровського каскаду, а також на безпеку прибережних територій під час майбутнього весняного водопілля. Низька водність річок — серйозний сигнал для водного господарства регіону, адже від наповнення водосховищ залежить стабільність водопостачання мільйонів людей та виробництво електроенергії.

Послаблення льодових утворень наприкінці лютого є природним процесом переходу від зими до весни. Однак це також період підвищеної небезпеки для людей — лід стає крихким і непередбачуваним. Вихід на лід водойм Київщини стає ризикованим, особливо на річках із швидкою течією, таких як Десна, де лід руйнується першим.

Стан річок також впливає на екологію та рибне господарство регіону. Як ми розповідали, неконтрольоване видобування піску на Десні руйнує берегову лінію та порушує гідрологічний режим річок, що додатково ускладнює ситуацію з водністю. Водопілля відіграє важливу роль у наповненні водосховищ, ставків та природному оновленні річкових екосистем, тож його прогнозована слабкість цієї весни може мати довгострокові наслідки для водних ресурсів Київщини.

Раніше ми писали

Наприкінці лютого ми публікували огляд гідрологічної ситуації на річках Київщини, де фіксували ополонки на Десні та залишкові забереги на інших річках. Також ми повідомляли про прогноз весняного водопілля, яке очікується нижче норми через низьку водність та стабільний зимовий режим. У лютому ми розповідали про кримінальну справу щодо незаконного видобутку 39 тисяч тонн піску з річки Десна, директору підприємства повідомили про підозру.