Перейти до основного вмісту

Володимир Ніколаєв: архітектор, що збудував київський неоренесанс

Архітектор Володимир Ніколаєв — людина, без якої Київ виглядав би інакше. Після закінчення Імператорської академії мистецтв у 1871 році він присвятив усе своє життя місту: обіймав посади міського та єпархіального архітектора, головного зодчого Києво-Печерської лаври, завершив будівництво Оперного театру та Володимирського собору, спроектував постамент пам’ятника Богдану Хмельницькому. Його київська спадщина — 27 громадських будівель, 18 храмів і понад вісімдесят церков у єпархії. Про це повідомляє «ДІАЗ Стародавній Київ (Facebook)».

22 Липня 2026 о 18:16|Історія Києва|⏱ 3 хв читання|Поділитися:
Чорно-біле фото архітектора Володимира Ніколаєва, київський зодчий XIX століття, автор понад восьми десятків церков
Фото: ДІАЗ Стародавній Київ (Facebook) | 1920×1080

Найважливіше про Київ — у Telegram

Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму

Підписатися

Хто такий Володимир Ніколаєв і як він опинився в Києві?

Ніколаєв закінчив Імператорську академію мистецтв у 1871 році й відтоді пов’язав долю з Києвом. Його кар’єра вражає масштабом ролей: міський архітектор, єпархіальний архітектор, головний зодчий Києво-Печерської лаври. У 1892 році він здобув звання академіка архітектури. Паралельно вів активну громадську роботу — обирався гласним міської думи, очолював Київське архітектурне відділення Російського технічного товариства, керував художнім училищем. Помер архітектор у 64 роки й був похований на Аскольдовій могилі.

Як виглядала його спадщина в Києві?

Лише в Києві Ніколаєв звів 27 громадських будівель і 18 храмів, а загалом у місті та єпархії став архітектором понад восьми десятків церков. Він також проєктував притулки, навчальні заклади, промислові підприємства й особняки. Найвідомішим серед приватних будівель є особняк Лібермана — нині будинок Спілки письменників України. Зведений у 1879 році, він через двадцять років, у 1896-му, був повністю перебудований для цукрового магната Симхи Лібермана у стилі неоренесансу.

Які великі міські проєкти завершив Ніколаєв?

Архітектор долучився до кількох знакових київських будівель, де попередники зайшли в глухий кут. Володимирський собор будувався з 1862 року, але зупинився через тріщини в арках і прорахунки в розрахунках — саме Ніколаєв зміг завершити зведення. Оперний театр, будівництво якого почалося у 1899 році, також не вдавалося довести до ладу попереднім керівникам — Ніколаєв завершив роботу у 1901 році. Крім того, він зробив вагомий внесок у відродження Успенського та Софійського соборів і Київської академії, а також спроектував постамент пам’ятника Богдану Хмельницькому.

Що таке еклектика та історизм в архітектурі?

Еклектика — архітектурний напрям XIX століття, за якого зодчий вільно поєднує елементи різних історичних стилів в одній споруді: готики, ренесансу, бароко, візантійської традиції. Різновид еклектики — неоренесанс — відтворював форми італійського Відродження: рустування фасадів, арочні вікна, пілястри, карнизи. Саме за майстерне поєднання цих прийомів Ніколаєва називають творцем київського неоренесансу й яскравим представником доби еклектики та історизму.

Що на цьому місці тепер?

Більшість споруд Ніколаєва збереглася й досі визначає обличчя міста. Особняк Лібермана — будинок Спілки письменників України — стоїть на своєму місці. Оперний театр і Володимирський собор залишаються діючими. Постамент пам’ятника Богдану Хмельницькому — один із головних символів Києва. Водночас частина його доробку, як і багато київських пам’яток XIX–XX століть, зазнала змін або зникла. Частина спадщини зазнала подібних змін.

Чому це важливо знати

Ніколаєв — один із небагатьох зодчих, чия праця буквально вписана в топографію міста: від головного майдану до монастирських стін. Розуміти, хто будував Київ і за якою логікою, — означає читати місто як текст, а не просто жити в ньому. Коли знаєш автора — інакше дивишся на фасад, купол, постамент. І гостріше відчуваєш, що саме варто берегти.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, схожа доля спіткала й інші садиби XIX–XX століть у Києві.