Які саме твори обстежили на Троєщині

На минулому тижні співробітники Центру виїхали на місце, де провели фотофіксацію, дослідили стан збережності кожної зі скульптур та поспілкувалися з місцевими мешканцями. Усі три композиції було створено в 1986–1988 роках і встановлено на площах житлового масиву Троєщина.

Це об’ємно-просторові роботи з бетону, кожна з яких має унікальну форму та художнє рішення. «Водограй» — декоративна композиція, пов’язана з водною стихією. «Букет» — скульптура, присвячена пам’яті Володимира Висоцького. «Шпаківні» — робота, що органічно вписана у житлове середовище мікрорайону.

Ще на момент встановлення ці роботи привернули увагу як мешканців району, так і фахового мистецтвознавчого середовища. Зокрема, високу оцінку декоративно-пластичним роботам Коткова дала мистецтвознавиця Ніна Велігоцька, яка аналізувала їхню форму та зміст, звертала увагу на матеріал, його колір, а також на організацію житлового середовища загалом.

Хто такий Ернест Котков і чому його роботи важливі

Ернест Іванович Котков (1931–2012) — український художник-монументаліст, живописець і графік, член Національної спілки художників України з 1958 року. Він народився в Києві, у 1955 році закінчив Київський художній інститут, де навчався у Василя Касіяна та Федора Самусєва. Тривалий час працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.

Котков творив у галузі плаката та монументально-декоративного мистецтва. Тричі його скульптури за рішенням Художньої ради НСХУ визнавали найкращими роботами року. Двічі художник був номінований на здобуття Державної премії СРСР. Серед інших відомих робіт — оформлення станції метро «Либідська» у Києві спільно з Миколою Бартосіком, панно на Київському річковому вокзалі та композиція «Симфонія праці» на Берестейському проспекті.

Близьким другом художника був всесвітньо відомий кінорежисер Сергій Параджанов, якого Котков неодноразово зображував у своїх графічних і живописних роботах. Попри успішну кар’єру монументаліста, живописна практика Коткова зазнавала критики з боку радянської влади. Газета «Правда» свого часу назвала його «абстракціоністом», «формалістом» і «космополітом», після чого художника не допускали до офіційних тематичних виставок.

Після здобуття Незалежності Ернест Котков провів понад десять персональних виставок у Києві, а також експонувався за кордоном — у Німеччині, Нідерландах, Болгарії, Великій Британії та Люксембурзі.

Що виявили фахівці під час виїзду

Фахівці КНМЦ під час виїзду зафіксували поточний стан кожної зі скульптур. Бетонні композиції стоять просто неба вже майже 40 років, тому питання їхньої збережності є особливо актуальним. КНМЦ наголошує, що ці об’єкти є принципово новими для обліку: раніше подібні об’ємно-просторові композиції не потрапляли до системи обліку культурної спадщини міста.

Варто зазначити, що з монументальних робіт Коткова на Троєщині до сьогодні збереглися не всі. Четверта композиція — «Квітка папоротника» — була втрачена. Окрім декоративних скульптур, на масиві також встановлено стелу «Пам’яті загиблих чорнобильців», яку Котков створив у той самий період.

Спілкування з місцевими мешканцями показало, що скульптури залишаються впізнаваною частиною житлового середовища Троєщини. Жителі мікрорайону сприймають їх як невід’ємний елемент простору, що існує вже кілька десятиліть і має значення для ідентичності району.

Навіщо брати скульптури під охорону

Взяття об’ємно-просторових композицій Коткова на облік як об’єктів культурної спадщини є важливим кроком для їхнього правового захисту. КНМЦ — основна фахова установа Києва, яка підпорядкована Департаменту охорони культурної спадщини КМДА і виконує роботу зі складання облікової документації для занесення об’єктів до Державного реєстру нерухомих пам’яток.

Без офіційного охоронного статусу скульптурам загрожує знищення під час забудови, реконструкції доріг або благоустрою прилеглої території. У Києві вже є приклади, коли монументально-декоративні твори радянського періоду зникали через брак охоронної документації. Нещодавно столична спільнота відстоювала керамічний фриз на вулиці Щербаківського, який також потребував належного правового захисту.

Питання збереження монументального мистецтва XX століття стає дедалі актуальнішим для столиці. Зокрема, минулого року студенти Бойчуківської школи створили мозаїку, присвячену Параджанову, — близькому другу Коткова, що свідчить про живий інтерес молодого покоління до спадщини українського монументалізму.

Раніше ми писали

Тема збереження культурної спадщини Києва регулярно з’являється у наших матеріалах. Зокрема, як ми повідомляли, на Контрактовій площі у межах проєкту «Втрачений Київ» відкрили першу експозицію, присвячену зниклим архітектурним об’єктам столиці. Також ми розповідали про ініціативу щодо охорони керамічного фризу на Щербаківського та про нові мозаїчні роботи, натхненні спадщиною українських монументалістів середини XX століття.