Землетрус у М’янмі — як «ґрунтовий пісок» поглибив катастрофу

Землетрус, що змінив пейзаж регіону – Science News
28 березня 2025 року Південно-Східну Азію сколихнув потужний землетрус магнітудою 7.7. Найсильніше постраждали М’янма і Таїланд, зокрема місто Мандалай, поблизу якого розташовувався епіцентр — лише за 10 км від поверхні. За останніми офіційними оцінками, загинуло щонайменше 2 700 осіб.
Землетрус стався на розломі Сагайнґ — одному з головних тектонічних розломів регіону довжиною близько 1 400 км. Саме мілкість епіцентру призвела до того, що всі хвилі сейсмічної енергії дійшли до поверхні майже одночасно, створивши катастрофічну силу поштовху.
«Це був класичний сценарій — shallow quake with brutal surface shaking», — зазначає Сьюзан Гофф, геофізикиня Геологічної служби США (USGS).
Явище ліквіфакції: ґрунт, що поводиться як рідина
Одним із головних факторів, що поглибив наслідки землетрусу, стало явище ліквіфакції — фізичний процес, коли волога піщана земля під час коливань втрачає твердість і починає поводитися як рідина.
«Ґрунт поводиться як желе, а іноді й як рідкий пісок. Частинки піску ущільнюються, поровий тиск води зростає — і ґрунт більше не може підтримувати вагу будівель», — пояснює Гофф.
Такий ефект виникає у дельтах річок, де насичений водою пісок уразливий до сильних поштовхів. Центральна М’янма, де розташований Мандалай, саме така зона — вона знаходиться в басейні річки Іраваді, головної водної артерії країни, з високим рівнем ґрунтових вод і частими мусонними дощами.
«Мандалай — це ідеальна ситуація для виникнення ліквіфакції», — наголошує Гофф.
Навіть столиця Янгон, яка цього разу не постраждала, — також розташована в дельті Іраваді і залишається уразливою. Якщо сильний землетрус трапиться ближче до Янгону — це буде катастрофічний сценарій для густонаселеного мегаполіса.
Попередні паралелі та історичні приклади
Подібне явище ліквіфакції фіксували в багатьох регіонах світу:
- Мехіко, 1985 рік — масштабні руйнації через підземні хвилі, що пройшли через вологі ґрунти.
- Чарльстон, 1886 та Сан-Франциско, 1906 — класичні приклади, коли піщані ґрунти «зріджувалися».
- Землетруси в долині річки Міссісіпі (1811–1812) — ще один приклад ліквіфакції на глибоких осадових товщах.
Що відомо про розлом і подальші загрози
Завдяки супутниковим знімкам регіону до і після землетрусу, дослідники змогли оцінити довжину розлому: вона сягає 400 км, хоча сейсмологічні дані всередині країни обмежені.
Головна причина — відсутність доступу до більшості сейсмічних станцій, які або вийшли з ладу, або не передають дані через брак інфраструктури після військового перевороту у 2021 році.
«Ми не працюємо в країні з 2019 року, але дві станції в Янгоні все ж передали сигнал. Це дає надію, що мережева інфраструктура ще існує», — каже Гофф.
Наразі команда віртуально співпрацює з метеорологічним департаментом М’янми, передаючи прогнози щодо афтершоків — тобто нових поштовхів, що зазвичай ідуть за головним землетрусом.
Ймовірність афтершоків: оцінки та ризики
На сьогодні, за даними USGS:
- Ймовірність поштовху магнітудою понад 5 упродовж тижня: 80%
- Понад 6: 17%
- Понад 7: 2%
«2% здається малим шансом. Але це один з п’ятдесяти. І якщо такий поштовх станеться ближче до Янгону — наслідки будуть набагато гірші», — попереджає Сьюзан Гофф.
Чому це важливо знати
Землетрус у М’янмі — не лише регіональна катастрофа, а глобальний приклад впливу геологічного середовища на масштаби руйнацій. Явище ліквіфакції показує, що навіть невелика глибина епіцентру та вологі ґрунти можуть в рази посилити наслідки.
Міста, розташовані у дельтах річок або на осадових відкладах, зокрема Київ, Стамбул, Бангкок, можуть бути потенційно вразливими. Тому розвиток сейсмічної інфраструктури, передача даних та моделювання афтершоків — критично важливі для зниження ризиків.

Медіаменеджер і автор-фрілансер з 1991 року. Займається креативним продакшном та розвитком медіа.
Усі статті автора →









