Перейти до основного вмісту

Гегсет і «Epic Fury»: що не так із міністром «війни»

28 лютого 2026 року о 01:15 за вашингтонським часом США й Ізраїль розпочали «Операцію Epic Fury» — масштабну повітряну кампанію проти Ірану. За перші дні загинув верховний лідер країни аятола Хаменеї, американські літаки завдали ударів по майже 2 000 цілей. Шість американських військових загинули в ході іранських контрударів у Кувейті, повідомляє The Atlantic. У центрі публічної картини цієї війни — міністр оборони Піт Гегсет. І саме він, на думку американських оглядачів, стає дзеркалом, у якому видно набагато більше, ніж просто військові успіхи.

6 Березня 2026 о 20:40|За кордоном|⏱ 4 хв читання|Поділитися:
Піт Хегсет складає присягу як міністр оборони США у присутності родини та віцепрезидента
Фото: whitehouse.gov | 1920×1080

Що каже Гегсет — і чому це важливо

На брифінгу 4 березня Гегсет вийшов до журналістів із заявою, яку важко переплутати з чимось іншим: «Іран — приречений, і вони це знають». Він порівняв Іран із футбольною командою, яка не знає, яку комбінацію розіграти. Пообіцяв «смерть і руйнування з неба цілодобово». Наступного дня додав: «Коли і як — вирішуємо тільки ми».

Жодного слова про можливі ускладнення. Жодної згадки про те, що Іран — це країна з 90 мільйонами жителів, яка межує із сімома державами і може генерувати дестабілізацію в регіоні роками. Нічого про гуманітарні ризики, інсургенцію, дипломатичні наслідки.

Це не просто риторика. Це стиль мислення людини, яка тримає в руках один із найпотужніших воєнних механізмів в історії людства.

Хто такий Гегсет — і як він тут опинився

Піт Гегсет — колишній ведучий Fox News, ветеран із досвідом служби в Іраку та Афганістані, людина без жодного досвіду керівництва великими організаціями до призначення міністром оборони США. Трамп перейменував відомство на «Міністерство війни», підписавши відповідний указ, — і Гегсет, схоже, прийняв цю назву як особисту місію.

На брифінгу в понеділок він висміяв союзників, які «б’ють себе в груди та тремтять», говорячи про застосування сили. Пообіцяв «жодних дурних правил ведення бою, жодного будівництва нації, жодних політично коректних воєн». У вересні 2025 року він скликав генералів і адміралів з усього світу і прочитав їм 45-хвилинну лекцію про те, що з армії нарешті вигнано «токсичне ідеологічне сміття» — мається на увазі, зокрема, питання гендерної рівності й клімату.

Усе це складається в портрет людини, яка активно і публічно будує образ «справжнього вояки» — і робить це, схоже, не лише для аудиторії, але й для себе.

Скандали, які не зникають

Гегсет — людина з непростою біографією, яку він сам називає «дещо складним минулим». Проти нього висувалися звинувачення у фінансових зловживаннях, вживанні алкоголю та сексуальних домаганнях — усі ці звинувачення він заперечує.

Але найгучніший скандал стався вже після призначення: інспектор Пентагону встановив, що Гегсет використовував месенджер Signal для передачі секретних даних про військовий удар — і випадково включив до чату головного редактора The Atlantic Джеффрі Ґолдберґа. Ця помилка поставила під загрозу безпеку американських військовослужбовців і самої операції.

Крім того, Гегсет відомий тим, що особисто лобіював помилування для американських військових, яким висувалися обвинувачення у воєнних злочинах. Він також захищав підрядників Blackwater, засуджених за вбивство мирних іракців. Зараз він виступає за повернення в армію практик, які раніше кваліфікувалися як знущання над рекрутами.

Порівняння, яке багато що пояснює

Американський журналіст Пітер Везнер у The Atlantic згадує двох інших людей, які керували американською армією під час найбільших воєн в історії.

Дуайт Ейзенхауер — верховний командувач союзних сил у Другій світовій — після всього побаченого на фронті ненавидів війну. «Я ненавиджу війну так, як може ненавидіти її лише солдат, який пройшов через неї, — лише той, хто бачив її жорстокість, безглуздість і тупість», — казав він. Ставши президентом, Ейзенхауер вдавався до застосування сили з граничною обережністю.

Авраам Лінкольн вів Америку крізь найкровопролитнішу в її історії громадянську війну — і навіть у розпалі конфлікту, за словами його біографа лорда Чарнвуда, ставав лише співчутливішим. Він не радів стражданням ворогів.

Гегсет — не Ейзенхауер і не Лінкольн. Обидва ці президенти розуміли: право посилати людей на смерть вимагає внутрішньої ваги, а не бравади. Вони її відчували. Гегсет, схоже, — ні.

Що стоїть за образом «вояки»

Гегсет тісно пов’язаний із Дугласом Вілсоном — протестантським пастором-палеоконфедератом, прихильником патріархату, який публічно виступав проти жіночого виборчого права. Гегсет приєднався до церковної спільноти, яку Вілсон співзаснував.

Він відкрито каже, що армія його «виплюнула». Тепер він у ній — найголовніший. Психологи назвали б це компенсацією: людина доводить щось собі через владу. Проблема не в тому, що Гегсет має внутрішні суперечності — вони є у всіх. Проблема в тому, що в його руках найбільший у світі воєнний бюджет і право розв’язувати війни.

Чому це важливо знати

Україна уважно стежить за американською стратегією на Близькому Сході: за даними американських ЗМІ, українські фахівці з дронів мають бути розгорнуті на Близькому Сході для допомоги у захисті американських баз. Стиль і мислення людини, яка командує цими операціями, має пряме значення для всіх, хто залежить від американського партнерства. Коли міністр оборони найбільшої у світі армії говорить про «смерть і руйнування з неба» з нескритою радістю — це не просто риторика. Це сигнал про те, якою логікою керується американська зовнішня політика. І цей сигнал стосується не лише Ірану.

Автор
Гегсет і «Epic Fury»: що не так із міністром «війни»
Андрій Миколайчук
Журналіст kyiv.news

Медіаменеджер і автор-фрілансер з 1991 року. Займається креативним продакшном та розвитком медіа.

Усі статті автора →
kyiv.news

Kyiv.news

@kyiv_dot_news

Новини Києва без паніки і упереджень

Підписатись