Гегсет і «Epic Fury»: що не так із міністром «війни»
28 лютого 2026 року о 01:15 за вашингтонським часом США й Ізраїль розпочали «Операцію Epic Fury» — масштабну повітряну кампанію проти Ірану. За перші дні загинув верховний лідер країни аятола Хаменеї, американські літаки завдали ударів по майже 2 000 цілей. Шість американських військових загинули в ході іранських контрударів у Кувейті, повідомляє The Atlantic. У центрі публічної картини цієї війни — міністр оборони Піт Гегсет. І саме він, на думку американських оглядачів, стає дзеркалом, у якому видно набагато більше, ніж просто військові успіхи.

Що каже Гегсет — і чому це важливо
На брифінгу 4 березня Гегсет вийшов до журналістів із заявою, яку важко переплутати з чимось іншим: «Іран — приречений, і вони це знають». Він порівняв Іран із футбольною командою, яка не знає, яку комбінацію розіграти. Пообіцяв «смерть і руйнування з неба цілодобово». Наступного дня додав: «Коли і як — вирішуємо тільки ми».
Жодного слова про можливі ускладнення. Жодної згадки про те, що Іран — це країна з 90 мільйонами жителів, яка межує із сімома державами і може генерувати дестабілізацію в регіоні роками. Нічого про гуманітарні ризики, інсургенцію, дипломатичні наслідки.
Це не просто риторика. Це стиль мислення людини, яка тримає в руках один із найпотужніших воєнних механізмів в історії людства.
Хто такий Гегсет — і як він тут опинився
Піт Гегсет — колишній ведучий Fox News, ветеран із досвідом служби в Іраку та Афганістані, людина без жодного досвіду керівництва великими організаціями до призначення міністром оборони США. Трамп перейменував відомство на «Міністерство війни», підписавши відповідний указ, — і Гегсет, схоже, прийняв цю назву як особисту місію.
На брифінгу в понеділок він висміяв союзників, які «б’ють себе в груди та тремтять», говорячи про застосування сили. Пообіцяв «жодних дурних правил ведення бою, жодного будівництва нації, жодних політично коректних воєн». У вересні 2025 року він скликав генералів і адміралів з усього світу і прочитав їм 45-хвилинну лекцію про те, що з армії нарешті вигнано «токсичне ідеологічне сміття» — мається на увазі, зокрема, питання гендерної рівності й клімату.
Усе це складається в портрет людини, яка активно і публічно будує образ «справжнього вояки» — і робить це, схоже, не лише для аудиторії, але й для себе.
Скандали, які не зникають
Гегсет — людина з непростою біографією, яку він сам називає «дещо складним минулим». Проти нього висувалися звинувачення у фінансових зловживаннях, вживанні алкоголю та сексуальних домаганнях — усі ці звинувачення він заперечує.
Але найгучніший скандал стався вже після призначення: інспектор Пентагону встановив, що Гегсет використовував месенджер Signal для передачі секретних даних про військовий удар — і випадково включив до чату головного редактора The Atlantic Джеффрі Ґолдберґа. Ця помилка поставила під загрозу безпеку американських військовослужбовців і самої операції.
Крім того, Гегсет відомий тим, що особисто лобіював помилування для американських військових, яким висувалися обвинувачення у воєнних злочинах. Він також захищав підрядників Blackwater, засуджених за вбивство мирних іракців. Зараз він виступає за повернення в армію практик, які раніше кваліфікувалися як знущання над рекрутами.
Порівняння, яке багато що пояснює
Американський журналіст Пітер Везнер у The Atlantic згадує двох інших людей, які керували американською армією під час найбільших воєн в історії.
Дуайт Ейзенхауер — верховний командувач союзних сил у Другій світовій — після всього побаченого на фронті ненавидів війну. «Я ненавиджу війну так, як може ненавидіти її лише солдат, який пройшов через неї, — лише той, хто бачив її жорстокість, безглуздість і тупість», — казав він. Ставши президентом, Ейзенхауер вдавався до застосування сили з граничною обережністю.
Авраам Лінкольн вів Америку крізь найкровопролитнішу в її історії громадянську війну — і навіть у розпалі конфлікту, за словами його біографа лорда Чарнвуда, ставав лише співчутливішим. Він не радів стражданням ворогів.
Гегсет — не Ейзенхауер і не Лінкольн. Обидва ці президенти розуміли: право посилати людей на смерть вимагає внутрішньої ваги, а не бравади. Вони її відчували. Гегсет, схоже, — ні.
Що стоїть за образом «вояки»
Гегсет тісно пов’язаний із Дугласом Вілсоном — протестантським пастором-палеоконфедератом, прихильником патріархату, який публічно виступав проти жіночого виборчого права. Гегсет приєднався до церковної спільноти, яку Вілсон співзаснував.
Він відкрито каже, що армія його «виплюнула». Тепер він у ній — найголовніший. Психологи назвали б це компенсацією: людина доводить щось собі через владу. Проблема не в тому, що Гегсет має внутрішні суперечності — вони є у всіх. Проблема в тому, що в його руках найбільший у світі воєнний бюджет і право розв’язувати війни.
Чому це важливо знати
Україна уважно стежить за американською стратегією на Близькому Сході: за даними американських ЗМІ, українські фахівці з дронів мають бути розгорнуті на Близькому Сході для допомоги у захисті американських баз. Стиль і мислення людини, яка командує цими операціями, має пряме значення для всіх, хто залежить від американського партнерства. Коли міністр оборони найбільшої у світі армії говорить про «смерть і руйнування з неба» з нескритою радістю — це не просто риторика. Це сигнал про те, якою логікою керується американська зовнішня політика. І цей сигнал стосується не лише Ірану.

Медіаменеджер і автор-фрілансер з 1991 року. Займається креативним продакшном та розвитком медіа.
Усі статті автора →









