Три прогнози і два попадання

На початку семестру 2024 року професор Чжан оголосив студентам три великі передбачення. Перше — Дональд Трамп переможе на листопадових виборах. Друге — Сполучені Штати підуть на збройний конфлікт з Іраном. Третє — і найбільш резонансне — США програють цю війну, що назавжди змінить глобальний порядок.

Перші два прогнози вже стали реальністю. Третій — у процесі. І саме тому вчений повернувся до публічної дискусії: не щоб насолоджуватися правотою, а щоб пояснити логіку, яка за цим стоїть.

Для аналізу він використовує теорію ігор — математичний інструмент, який моделює поведінку гравців у ситуаціях конфлікту, де кожен враховує дії іншого. Це не гадання і не інтуїція. Це системний аналіз стимулів, ресурсів і стратегій.

20 років підготовки: чому Іран не схожий на жодного попереднього противника США

За словами професора Чжана, головна помилка американських стратегів — підходити до Ірану як до чергового регіонального гравця, якого можна приборкати авіаударами. Насправді Тегеран готувався до цього зіткнення два десятиліття.

У релігійному вимірі ця війна для іранського керівництва — не просто геополітичний конфлікт. В їхній есхатології (вченні про кінець часів) це боротьба проти «великого Сатани». Вони не просто захищають державу — вони виконують те, що вважають своєю місією.

Але й у суто практичному вимірі Іран набрав досвіду. Минулого червня тривала 12-денна війна, під час якої іранські сили детально вивчили ударні можливості як Ізраїлю, так і США. Після цього у них було вісім місяців, щоб повністю переосмислити свою стратегію на основі реальних даних — не теоретичних, а бойових.

Паралельно через своїх проксі — єменських хуситів, ліванське угруповання «Хезболла», «Хамас» і шиїтські збройні формування в Іраку — Іран нагромадив глибоке розуміння того, як думають американські командири. Що їх стримує. Де їхні червоні лінії. І як це використати.

Удар по глобальній економіці: вода, нафта і дрони за $50 тисяч

Ключова стратегія Ірану, яку описує професор Чжан, — це не пряме знищення американської армії. Це підрив глобальної економіки через найбільш вразливі точки.

• Перша — Ормузька протока. Через неї проходить близько 90% продовольчого імпорту для країн Перської затоки — Саудівської Аравії, ОАЕ, Катару, Бахрейну та інших. Фактично її блокування означає продовольчу кризу в регіоні, де проживають десятки мільйонів людей.
• Друга — опріснювальні установки. Країни Перської затоки практично не мають власних запасів прісної води. Близько 60% їхнього водопостачання забезпечують саме опріснювальні заводи. І тут проявляється жахлива асиметрія: дрон вартістю $50 тисяч здатний вивести з ладу установку, що забезпечує водою ціле місто.

Конкретний приклад, який наводить вчений: Ер-Ріяд — столиця Саудівської Аравії з населенням 10 мільйонів людей. Якщо іранський дрон знищить ключову опріснювальну станцію, місто залишиться без води за два тижні. Два тижні — і мегаполіс опиниться на межі гуманітарної катастрофи.

• Третя точка удару — американські та союзницькі військові бази в регіоні. Іран б’є не просто по периметру, а по критичній енергетичній інфраструктурі цих баз, поступово руйнуючи логістику. Результат цієї стратегії — не швидка перемога на полі бою, а повільне задушення: зупиняється торгівля, зникає нафта, кризу відчуває вся глобальна економіка.

Нафтодолар і ШІ-бульбашка: чому це б’є по США

Щоб зрозуміти, чому удари по Затоці так болючі для Вашингтона, потрібно розуміти механізм нафтодоларової системи. Країни Перської затоки продають нафту за долари. Отримані долари вони «переробляють» — інвестують назад у американську економіку: в акції, облігації, нерухомість і, останніми роками, у технологічні проєкти.

Одна з найбільших статей цих інвестицій сьогодні — штучний інтелект. Будівництво дата-центрів, розвиток великих мовних моделей, інфраструктура хмарних обчислень — усе це потребує колосальних вливань капіталу, значна частина якого надходить із Саудівської Аравії, ОАЕ та Катару.

Якщо Іран виведе ці країни з гри — зупинить продаж нафти, знищить їхню інфраструктуру, дестабілізує їхні уряди — потік капіталу до США пересохне. І тоді, на думку вченого, ШІ-бульбашка лусне. А разом з нею — і значна частина американської фінансової системи, яку він характеризує як «фінансову піраміду».

Підтвердження цих ризиків вже є: під час бойових дій дата-центр Amazon в ОАЕ зазнав удару. Великі технологічні компанії, які розглядали Перську затоку як ідеальне місце для розміщення серверних потужностей — дешева енергія, стабільний клімат, зручна географія — тепер змушені переглядати свої плани.

Асиметрія озброєнь: чому $50 тисяч перемагають мільйони

Ще один системний аргумент на користь іранської стратегії — економічна асиметрія в озброєннях. Американська армія будувалася під логіку холодної війни: максимально складні, максимально дорогі технології, які мали демонструвати технологічну перевагу над СРСР.

Ця логіка погано адаптована до нового типу конфліктів. Сьогоднішня реальність виглядає так: іранська балістична ракета, яку наздоганяють 11 американських перехоплювачів — і жоден не влучає. Кожен перехоплювач коштує від кількох мільйонів до десятків мільйонів доларів. Ракета, яку вони намагаються збити, — набагато дешевше.

Ця математика не є стійкою. Американські запаси перехоплювачів витрачаються швидше, ніж поповнюються. Більше того — частину азійських запасів США, імовірно, доведеться перекидати до Близького Сходу. Це послаблює позиції Вашингтона в інших регіонах, зокрема в Тихоокеанському, де присутній Китай.

За словами вченого, ця динаміка руйнує сам фундамент американської гегемонії — ауру непереможності, яка формувалася після розпаду СРСР. Коли ця аура тріскається, вся архітектура американського домінування — дипломатичного, фінансового, військового — починає хитатися.

Чи прийдуть наземні війська?

Один із найгостріших питань, яке обговорюється в американських медіа, — чи перейдуть США до наземної операції в Іран. Секретар оборони Піт Хегсет відмовився виключити таку можливість, відповідаючи на пряме запитання журналістів.

Професор Чжан вважає, що цей сценарій є майже неминучим — і катастрофічним. Логіка проста: в історії не було жодного прецеденту, коли зміну режиму вдавалося здійснити виключно авіаударами. Для справжнього контролю потрібні наземні сили.

Водночас суспільної підтримки для такого кроку в США практично немає. За даними, які наводить вчений, 78% американців були проти початкових ударів по Ірану взагалі. Наземне вторгнення — це принципово інший масштаб.

Проте тиск на Вашингтон із боку союзників у регіоні наростатиме. Якщо Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар будуть під постійними ударами і на межі виживання, вони висунуть Білому дому ультиматум: або підкупіть Іран (вчений називає фантастичну цифру — близько $5 трильйонів компенсацій), або введіть наземні війська і знищте загрозу раз і назавжди.

Хто хотів цієї війни і навіщо Трампу конфлікт

Найбільш несподіваний розворот у розмові — аналіз того, чому Трамп взагалі зважився на удари, попри застереження вищого військового командування, включно з головою Комітету начальників штабів.

Вчений пропонує три пояснення, які не виключають одне одного.

• Перше — класичне: гордість після легкої перемоги. Успішна операція зі звільнення заручників створила у Трампа ілюзію всемогутності американської військової машини. Вчений проводить паралель з рішенням Гітлера напасти на СРСР після швидкого завоювання Європи.
• Друге — особистий фінансовий і політичний розрахунок. Тут вчений апелює до задокументованих фактів: Саудівська Аравія інвестувала $2 мільярди у приватний інвестиційний фонд Джареда Кушнера — зятя Трампа. Мілейм Аделсон, пов’язана з Ізраїлем, фінансує політичну кар’єру Трампа. Окремо — якщо війна загостриться і знадобляться наземні сили, Конгрес дасть Трампу надзвичайні воєнні повноваження.
• Третє пояснення вчений сам позначає як найбільш спекулятивне — геополітика як ритуал: ідея про те, що за певними великими конфліктами стоять закриті еліти з власними есхатологічними мотивами. Цей аргумент він включає як один із можливих векторів аналізу, але не як основний.

Саудівська Аравія: офіційно проти, фактично «за»

Окремий сюжет — роль Ер-Ріяда. The Washington Post опублікував матеріал із заголовком «Ізраїль допоміг переконати Трампа атакувати Іран» — і там фігурував саудівський слід. Саудівська Аравія офіційно спростувала свою причетність до тиску на Вашингтон.

Але факти свідчать про інше, вказує Чжан: Ер-Ріяд надав ізраїльтянам і американцям свій повітряний простір для операцій. Тобто на словах — нейтральність і мир, на ділі — участь.

Пояснення вчений бачить у системній залежності Саудівської Аравії від контролю над регіоном. Іран фінансує і озброює хуситів, які роками ведуть війну проти Ер-Ріяда. Іранська теократія принципово несумісна з саудівською монархією — і з точки зору релігії (суніти проти шиїтів), і з точки зору регіонального домінування. При цьому саудівська економіка переживає кризу трансформації: проєкти диверсифікації — туризм, кіберспорт, футуристичне місто Neom — поки що дають скромні результати.

Куди це все веде: мультиполярний світ і кінець нафтодоларової епохи

Загальний висновок, до якого приходить вчений: незалежно від того, як саме розгортатиметься конфлікт у деталях, ми вже перебуваємо в точці переходу. Американська гегемонія, яка спиралася на три кити — нафтодолар, технологічну перевагу та ауру непереможності — дає тріщини одночасно в усіх трьох вимірах.

Нафтодолар під загрозою, якщо Перська затока дестабілізується. Технологічна перевага виявляється вразливою перед дешевими асиметричними загрозами. Аура непереможності руйнується щоразу, коли 11 перехоплювачів промахуються по одній ракеті.

Результат — не обов’язково катастрофа в класичному розумінні. Але перехід до мультиполярного світу, де жодна держава не має абсолютного домінування і де долар залишається важливою валютою, але вже не єдиним якорем глобальних фінансів.

Чому це важливо знати

Для України ця геополітична турбулентність — не абстрактна далека новина. Іранські дрони «Шахед» вже більше двох років падають на українські міста — як ми раніше писали, Росія виробляє й запускає тисячі таких безпілотників щомісяця. Якщо США загрузнуть у близькосхідному конфлікті, їхня здатність підтримувати Київ — фінансово, політично і зброєю — може суттєво знизитися. Водночас стрес-тест для нафтодоларової системи означає волатильність для всіх економік, включно з тими, що залежать від американської допомоги. Розуміти ці зв’язки — значить краще орієнтуватися в тому, що відбувається.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, у листопаді 2025 року Міністерство фінансів США ввело санкції проти двох українських компаній за постачання Ірану компонентів для дронів «Шахед» — тих самих безпілотників, якими Росія атакує українські міста. Також ми повідомляли про рекордний масований удар по Україні у вересні 2025 року, коли Росія застосувала понад 860 «шахедів» та ракет за одну ніч.