Чому це відбувається

З доповіддю «Віднайдення стародавнього образу святого Миколи Мокрого в Софії Київській» виступив старший науковий співробітник заповідника, кандидат історичних наук Тимур Бобровський. Науковець ознайомив учасників семінару з результатами останніх досліджень фрескового зображення святителя Миколая Чудотворця, розташованого в південній внутрішній галереї собору.

Унікальність зазначеної фрески полягає у слідах її особливого вшанування: численні мідні цвяшки та пази від дерев’яних конструкцій свідчать про те, що колись образ мав коштовні шати та захисні кіоти. Такі ознаки вказують на винятковий статус цього фрескового зображення для вірян впродовж ХІІ–XIV століть. За даними інших дослідників, нижня частина фрески витерта від численних людських доторків — це типова ознака образу, до якого століттями зверталися з молитвами.

Згідно з давнім переказом, родина киян під час паломництва до Вишгорода випадково втратила немовля у водах Дніпра. Батьки прийшли з молитвами до Софійського собору, де наступного ранку знайшли дитину живою, але в мокрих пелюшках, біля образу святого Миколая. Саме після цього чуда образ отримав назву «Микола Мокрий» і статус чудотворного.

Хто відповідає

Дослідження здійснюють науковці Національного заповідника «Софія Київська» під керівництвом генеральної директорки Нелі Куковальської. Тимур Бобровський — відомий археолог та епіграфіст, який з 2013 року очолював сектор археологічних досліджень заповідника. Серед його попередніх здобутків — розкопки у садибі Софійського собору, де було частково розчищено фундаменти церкви ХІ століття, та розшифрування унікальної свинцевої грамоти часів України-Русі.

Науковий семінар організований Інститутом «Свята Софія» — науково-дослідним відділом заповідника. Засідання проходило у приміщенні Консисторії на вулиці Володимирській, 24.

Що роблять зараз

За сукупністю історико-археологічних даних та змісту розташованих поруч середньовічних написів-графіті Бобровський визначає, що саме це фрескове зображення було найдавнішим у Києві чудотворним образом, який у пізніші часи поширився в списках уславлених ікон святого Миколи Мокрого. Гіпотеза означає, що чудотворний образ, можливо, ніколи не полишав стін собору — це була фреска, а не переносна ікона.

Доповідь завершилася жвавою дискусією з питань історичної долі софійського чудотворного образу. Засідання наукового семінару Інституту «Свята Софія» триватимуть протягом року з періодичністю раз на два тижні. Запис лекції доступний на YouTube-каналі заповідника.

Варто зазначити, що до Другої світової війни у Софійському соборі перебувала ікона, яка вважалася канонічним образом Миколи Мокрого. Під час війни її евакуювали спершу до Європи, а згодом — до США. Кіот, у якому зберігалася ікона, десятиліттями стоїть порожнім, а перемовини щодо повернення евакуйованого образу тривають і досі.

Чому це важливо знати

Софійський собор — це не лише архітектурна пам’ятка, а й жива наукова лабораторія, де дослідники продовжують робити відкриття, що змінюють уявлення про культурну та духовну спадщину України. Гіпотеза Бобровського є важливою, бо переосмислює історію одного з найшанованіших образів часів України-Русі. Якщо фреска справді є первісним чудотворним образом, це означає, що центр паломництва існував у соборі від самого початку його історії — з ХІ століття.

Це відкриття набуває особливого значення в умовах війни, коли Росія систематично завдає ударів по українській культурній спадщині. У лютому 2026 року Моніторингова місія ЮНЕСКО прибула до Києва для оцінки стану збереження «Софії Київської» та Києво-Печерської лаври — зокрема після обстрілу Софійського собору влітку 2025 року. Наукова робота заповідника продовжується попри всі виклики воєнного часу.

Раніше ми писали

Як ми раніше повідомляли, у лютому 2026 року до Києва прибула Моніторингова місія ЮНЕСКО для оцінки стану «Софії Київської» та Києво-Печерської лаври — це був перший такий візит після обстрілу собору. Також ми розповідали про виставку єдиної в Україні картини Караваджо, яка наразі експонується у приміщенні Будинку митрополита на території заповідника.