The New York Times: Як теорія змови про автопідпис Байдена стала вірусною
У березні 2025 року в американському медіапросторі вибухнула нова політична теорія змови — про те, що останні документи Джо Байдена, зокрема й гучні помилування, нібито були підписані не особисто ним, а за допомогою автопену (механізму автоматичного підпису). Поширення цієї теорії стало ще одним прикладом того, як консервативні активісти, зокрема пов’язані з Heritage Foundation, формують інформаційні наративи, які миттєво підхоплюють ЗМІ, політики й аудиторія.
Ініціатором хвилі став Майк Хауелл, директор проєкту Oversight Project при Heritage Foundation. Побачивши в соцмережах заяву генпрокурора Міссурі Ендрю Бейлі, який засумнівався в “ментальній здатності” Байдена підписувати документи, Хауелл опублікував пост у X (Twitter): “Хто контролював автопен — той і контролював президентство”.
І хоча немає жодного підтвердження, що Байден не давав згоду на документи, ця заява спричинила вибух у правому медіапросторі. Якщо з початку року про автопен згадували в ЗМІ 49 разів, то 17 березня це слово пролунало понад 6 000 разів лише за один день.
Президент Дональд Трамп також підхопив цю теорію. Він неодноразово заявляв, що помилування, які підписував Байден (зокрема для Адама Шиффа й свого сина Гантера Байдена), є “недійсними”, бо, за його словами, Байден їх не авторизував. У Білому домі Байдена не коментують це безпідставне звинувачення, однак колишня радниця Неера Танден нагадала: “Автопен використовували в усіх адміністраціях”.
За словами Хауелла, дослідження почалося ще влітку 2024 року: команда з 12 людей аналізувала підписи Байдена в документах із Федерального реєстру та архівів Конгресу. Після заяви Бейлі ця тема стрімко піднялася в пріоритетах: “Це була восьма позиція у списку. Після листа Бейлі — стала першою”.
Теорія була миттєво підхоплена подкастами, радіо та Fox News. Ведуча Fox Business Network запитала: “Чи маємо ми з’ясувати, хто контролював автопен Байдена і хто насправді керував державою?”.
Тим часом у юридичній спільноті виникла дискусія. Відомий консервативний юрист Джонатан Терлі вказав: “Цей пес не піде на полювання” — тобто теорія не має правових підстав. Мін’юст ще у 2005 році визнав законним використання автопену для підпису президентських документів.
Сам Трамп, попри власне використання автопену в минулому, тепер заявляє: “Це неповага до посади. І, можливо, це навіть юридично недійсно”.
У той же час команда Oversight Project заявила, що зосередиться на підписах саме під помилуваннями. Вони опублікували аналіз підписів на п’яти документах і погрожують подати справу до суду: “Це — ракета до Верховного суду, якщо це станеться”, — заявив Хауелл.
У той час, як політична система США продовжує розхитуватись, ця історія ілюструє, як дезінформація, підкріплена медіа-активістами та політичним інтересом, може трансформуватись у частину офіційного політичного дискурсу.
Чому це важливо знати
Ця історія — приклад того, як сучасна інформаційна екосистема дозволяє маргінальним ідеям швидко ставати масовими. Використання автопену не є незаконним, і не було жодних доказів порушень з боку Джо Байдена. Проте така змова стала частиною офіційної риторики колишнього президента США, створюючи ризики для довіри до інституцій, легітимності актів влади та стабільності у передвиборчий період.
