Нобелівський лауреат з фізики Ален Аспект розкритикував новий роман Дена Брауна «Таємниця з таємниць», де письменник використовує квантову фізику для обґрунтування телепатії та «універсальної свідомості», повідомляє L’Express. Французький фізик, який експериментально довів явище квантової заплутаності в 1982 році та отримав за це Нобелівську премію 2022 року, заявив: автор «Коду да Вінчі» пише нісенітниці, не розуміючи базових принципів квантової механіки.

Що не так з новим романом Дена Брауна?

У романі «Таємниця з таємниць» автор «Коду да Вінчі» видає псевдонаукові фантазії за революційні відкриття у квантовій фізиці, стверджуючи про можливість телепатії через квантову заплутаність.

Як відреагував Нобелівський лауреат Ален Аспект?

Французький фізик, чиї експерименти 1982 року довели явище квантової заплутаності, категорично спростував твердження Брауна:

«Письменник розповідає нісенітниці, не розуміючи тонкощів фізики».

Чому це загроза для читачів?

Роман із накладом 500 000 примірників у Франції масово поширює антинаукові ідеї під виглядом «нової науки», що підриває довіру до справжніх наукових досліджень.

Що саме написав Ден Браун про квантову фізику?

У романі головна героїня Кетрін Соломон стверджує, що квантова заплутаність доводить можливість миттєвої комунікації між людьми на будь-якій відстані. Письменник описує, як «інверсія полярності однієї частинки миттєво змінює полярність заплутаної частинки, незалежно від відстані між ними». На цьому фундаменті Браун вибудовує теорію «універсальної свідомості» — нібито всі люди підключені до єдиного поля розуму, а геніальність і телепатія — лише питання якості з’єднання.

Чому Нобелівський лауреат назвав це нісенітницею?

Ален Аспект розбив фантазії Брауна однією науковою істиною: «Як я показав у своїй дисертації та пояснив у книзі Si Einstein avait su, квантову нелокальність не можна використовувати для передачі корисної інформації швидше за швидкість світла». Парадокс у тому, що квантова заплутаність справді існує — Аспект довів це експериментально. Але між реальним фізичним явищем і фантазіями про телепатію — прірва. «Я не можу реагувати на всі нісенітниці від людей, які чули про заплутаність, але не розуміють її складності», — зауважив фізик.

Часті запитання

Чи існує насправді квантова заплутаність?

Так, це реальне фізичне явище, за дослідження якого Ален Аспект, Антон Цайлінгер та Джон Клаузер отримали Нобелівську премію 2022 року.

Чи можна використовувати її для телепатії?

Ні, квантова заплутаність не дозволяє передавати інформацію між людьми та не має стосунку до свідомості чи телепатії.

Які ще псевдонаукові теорії просуває роман?

Браун перетворює нейротрансмітер GABA на злого демона, який блокує доступ людей до «універсальної свідомості». За його версією, Ейнштейн, Галілей та інші генії просто вміли знижувати рівень GABA і тому бачили «невидиме для звичайних смертних». Письменник спирається на Institute of Noetic Science — організацію, яка з 1970-х років намагається довести існування телекінезу та екстрасенсорики. Найцинічніше те, що Браун атакує сам фундамент науки: його героїня заявляє, що вимога відтворюваності експериментів — це «занадто висока планка» для дослідження свідомості. Тобто якщо експеримент не можна повторити — це не проблема методу, а ознака його революційності.

Як це впливає на суспільне сприйняття науки?

The Times в’їдливо нагадав: «Романіст, який переконав мільйони в шлюбі Ісуса з Марією Магдалиною, навряд чи є авторитетом у нейронауках». Але сарказм не допомагає — роман із накладом 500 000 примірників очолив французькі бестселери. Гірше те, що деякі французькі медіа похвалили книгу за «ґрунтовне дослідження» та «глибину».

Коли медіа не розрізняють науку від її імітації, читачі втрачають орієнтири. Псевдонаука стає респектабельною, а справжні вчені — «закритими догматиками», які не хочуть визнавати «нові істини».

Чому це важливо знати

Романи Дена Брауна читають мільйони людей по всьому світу, включно з Україною, де всі його бестселери перекладено. Проблема не в фантастичному сюжеті, а в тому, що псевдонаука подається як «прихована правда», яку нібито замовчує офіційна наука. Коли Нобелівський лауреат Ален Аспект витрачає час на спростування белетристики замість досліджень — це симптом хвороби суспільства. У світі, де антивакцинатори посилаються на YouTube, а прихильники плоскої Землі проводять конференції, романи Брауна стають не розвагою, а інструкцією з недовіри до науки. Критичне мислення — це вже не просто корисна навичка, а питання виживання розуму в епоху інформаційного хаосу.