Натомість американський президент за підсумками зустрічі переклав відповідальність за подальші переговори на Київ та європейських союзників, фактично знявши з себе тиск на Кремль.

Театр одного актора

Путіну влаштували червону доріжку на військовій базі Елмендорф-Річардсон в Анкориджі, військовий проліт та проїзд у президентському лімузині «Звір» (The Beast) поруч із Трампом — разючий контраст до публічно жорсткої розмови американського лідера із Зеленським у лютому. Колишній посол США в РФ Джон Салліван зазначив:

«Це виглядало як прибуття, гідне союзника, а не країни та російського президента, який вважає Сполучені Штати своїм ворогом або, в кращому випадку, супротивником».

Російська сторона додала символічного тролінгу: міністр закордонних справ Сергій Лавров з’явився у светрі з написом «СССР», а журналістам у літаку подали страву «котлета по-київськи» — з російським написанням назви української столиці.

За кілька годин до зустрічі Білий дім змінив формат: замість запланованих переговорів тет-а-тет відбулися зустрічі «три на три». З американської сторони були присутні держсекретар Марко Рубіо та спецпосланник Стів Віткофф; з російської — Лавров і радник президента Юрій Ушаков.

Три години розмов — нуль результатів

Зустріч тривала 2 години 45 хвилин, спільна пресконференція — близько 12 хвилин без запитань журналістів і без повідомлень про конкретні домовленості. Друге заплановане засідання команд скасували. На тлі заяв лідерів у Києві оголошували повітряні тривоги через чергові російські удари по цивільній інфраструктурі. Жодних змістовних поступок від РФ не пролунало; Трамп фактично відступив від ідеї негайних додаткових санкцій проти покупців російської нафти.

«Немає угоди, доки немає угоди»

Трамп перед зустріччю:

«Я хочу швидкого припинення вогню. Я не знаю, чи це буде сьогодні, але я не буду задоволений, якщо це не сьогодні».

Підсумок Трампа:

«Немає угоди, доки немає угоди. Ми не досягли цього, але маємо дуже хороший шанс досягти».

Путін:

«Росія щиро зацікавлена покласти край [конфлікту]. Водночас ми переконані, що для досягнення тривалого та довгострокового врегулювання необхідно усунути всі першопричини цього конфлікту».

Обмін репліками наприкінці:

Путін:

«Наступного разу в Москві».

Трамп:

«О, це цікаво. Не знаю, мене за це трохи критикуватимуть, але я бачу, що це можливо».

Пізніше в інтерв’ю Fox News Трамп звернувся до Зеленського:

«Тепер це справді залежить від них. Вони мають погодитися… Зрештою, це залежить від них».

Київ: ми не статисти у цій п’єсі

За даними Foreign Policy та Financial Times, Офіс президента України наполягав на участі України в будь-яких «великих» переговорах, безумовному припиненні вогню, звільненні військовополонених і цивільних заручників, поверненні депортованих дітей, а також на конкретних безпекових гарантіях. Водночас наміри Вашингтону українські співрозмовники описували як «дуже неоднозначні». Українські публічні реакції на «червону доріжку» були різко критичними.

Аналітика та висновки

Financial Times констатує: Трамп поїхав без домовленості про перемир’я, тоді як Путін не відмовився від жорстких вимог щодо капітуляції України. Американський президент змістив риторику до «укладайте угоду», чим зменшив видимий тиск на Москву. Для Путіна це символічна перемога — повернення від міжнародної ізоляції до почесного прийому без жодних поступок.

Аналітик Foreign Policy Майкл Хірш підсумував, що саміт приніс менше мінімуму американських очікувань — навіть тимчасового перемир’я не вдалося досягти. Початок зустрічі без попередніх гарантій з обох сторін — нетиповий ризик великої дипломатії, який посилив критику за надмірну театральність. Водночас частина експертів вважає сам факт спроби переговорів потенційно корисним як місток до майбутнього процесу — якщо згодом з’явиться важіль тиску і чітка ціна за відсутність прогресу.

Інформаційний спектакль для внутрішньої аудиторії

Лавров у светрі «СССР», «котлета по-київськи» в меню для російських ЗМІ, демонстративна «дружба» в президентському лімузині — це елементи сценографії, покликані показати внутрішній аудиторії РФ «реабілітацію» Путіна й розкол Заходу. Відмова від запитань преси, різночитання у формулюваннях («досягли домовленостей» проти «немає угоди») та скасований другий раунд підтверджують: про предметний компроміс говорити зарано.

Чому це важливо знати

Для України головний ризик — це сценарій переговорів про її долю без її участі та поступове послаблення міжнародного тиску на агресора. Показова «нормалізація» відносин з Путіним без жодних поступок з його боку створює небезпечний прецедент. Картинка з Анкориджа — червона доріжка, рукостискання, заклики «укладайте угоду» — сигналізує Кремлю: можна затягувати війну й чекати, поки Захід втомиться та послабить санкції.

Парадоксально, але провал спроби Трампа домовитися «за один день» відкриває Києву стратегічне вікно для дій:

— зміцнити єдність ЄС і НАТО навколо довгострокових гарантій безпеки для України, створення інтегрованої системи ППО/ПРО та спільного виробництва зброї;

— домагатися запровадження вторинних санкцій проти всіх, хто купує російські енергоносії, та прискорити конфіскацію заморожених російських активів;

— утримувати в центрі уваги питання міжнародного правосуддя — ордер МКС на арешт Путіна, повернення викрадених дітей — як червоні лінії, що унеможливлюють «погану угоду».

Без виконання цих кроків будь-яке перемир’я стане подарунком для Росії — воно лише узаконить окупацію та позбавить Україну дипломатичних важелів. Алясканський саміт довів: урочистий протокол і теплі рукостискання здатні за лічені години змінити медійне сприйняття війни. Але без реального тиску на агресора — санкцій, ізоляції, військової підтримки України — такі жести перетворюються на спектакль, який грає виключно на руку Кремлю.

Джерела:

• Foreign Policy — Trump Rolls Out the Red Carpet for Putin in Alaska
• Foreign Policy — ‘There’s No Deal Until There’s a Deal’
• Foreign Policy — Trump’s Putin Gambit Failed—but Maybe It Was Still Worth Trying
• Foreign Policy — Russia’s Lavrov Wears USSR Sweatshirt to Trump-Putin Summit