Видання L’Express опублікувало масштабне розслідування про те, як Володимир Путін перетворив компромат — компрометувальні матеріали — на ключовий інструмент управління всередині Росії та за її межами. Стаття журналістки Александри Савіани охоплює два десятиліття шантажу, провокацій, полювання на опозицію, дипломатів і навіть французьких політиків.

Французькі дипломати під прицілом: кохання під наглядом ФСБ

У матеріалі описано численні випадки, коли представники французьких дипломатичних структур у Росії потрапляли в пастки, розставлені ФСБ. Один із них — співробітник посольства Франції в Москві, який у 2024 році завів роман із росіянкою, а згодом став жертвою спроби тиску з боку спецслужб. Його коханка почала влаштовувати скандали під посольством, після того як він повернувся до Парижу. У DGSI (французька служба внутрішньої безпеки) одразу запідозрили російський слід і припинили його перебування в РФ.

Інший випадок — дипломат, якого 2023 року російські правоохоронці шантажували нібито стосунками з хатньою працівницею з Камеруну. А 2024-го новий аташе безпеки потрапив у скандал після «пригоди в сауні» з російськими чиновниками — його вважали занадто наближеним до силовиків РФ.

Як зазначає видання, травматичний досвід Йоанна Барберо — директора відділення організації «Альянс Франсез» у Сибіру, який став жертвою компромату в 2016 році, — досі впливає на французьку дипломатію. Його історія навіть лягла в основу фільму Kompromat (2022) із Жилем Леллушем у головній ролі.

Компромат — квиток Путіна до влади

Путін прийшов до влади, використовуючи компромат. У березні 1999 року російське телебачення показало відео з «чоловіком, схожим на генерального прокурора» — цей вислів став крилатим — із двома повіями. Тодішній генпрокурор Юрій Скуратов заперечував автентичність запису, але Путін, щойно призначений главою ФСБ, публічно підтвердив його справжність. Скуратова звільнили через рік. Для клану Єльцина це стало доказом лояльності Путіна, що відкрило йому шлях до прем’єрства, а згодом — і президентства.

Скуратов згадував у мемуарах, як Путін нібито заспокоював його:

«На жаль, Юрію, кажуть, існує подібний фільм і про мене».

Посил зрозумілий: будь-хто може стати мішенню шантажу.

Компромат як вертикаль влади

Історик і фахівець із російських спецслужб Марк Ґалеотті зазначає:

«Якщо Путін хоче скомпрометувати або знищити когось, його інструмент — поліцейське розслідування. Ця вибіркова судова процедура стала інструментом утримання влади».

Путін неодноразово застосовував компромат проти олігархів. У 2003 році на зустрічі з бізнесменами Михайло Ходорковський закликав боротися з корупцією серед наближених президента. Путін холодно запитав:

«Пане Ходорковський, ви в порядку з податками?» — «Абсолютно», — відповів той. «Що ж, побачимо», — відреагував очільник РФ.

Через кілька місяців бізнесмена заарештували, а його компанію «ЮКОС» націоналізували. Перед арештом російські спецслужби пропонували йому підписати визнання провини — класичний компромат як умову уникнення в’язниці. Ходорковський відмовився «з принципу».

Телебачення як розпилювач компроматів

Другий стовп путінської системи компромату — підконтрольні медіа. Телеканал НТВ, який до 2001 року мав незалежну редакційну політику, після поглинання «Газпромом» перетворився на пропагандистську машину.

У 2012 році канал показав відпочинок лідерів опозиції: Бориса Нємцова в ОАЕ з «ескортницею» (насправді його дружиною) та Олексія Навального з родиною в Мексиці. 2013-го з’явився фільм про те, що засновники «ЮКОСа», включно з ув’язненим Ходорковським, нібито причетні до вбивства мера сибірського міста в 1998 році.

Компромат як бізнес

Поширення компромату в Росії — прибутковий ринок. За даними дослідження How Russia Really Works («Як насправді працює Росія»), у 2006 році за одну сторінку компромату в тижневику «Аргументи і факти» просили 18 000 доларів. Головний редактор залишав за собою право остаточного рішення про публікацію. Сайт compromat.ru, створений 1999 року, досі існує — у 2008 році його власник Сергій Горшков стверджував, що ціна публікації становить 600–800 євро.

Навальний як головна мішень

Протягом років Олексій Навальний став головним об’єктом компромат-атак. У 2017 році канал REN-TV запустив серію фільмів «Брудні гроші лібералів», спрямованих проти партії «Відкрита Росія». Як зазначає розслідувальний сайт «Проєкт», ці фільми відрізнялися масовим використанням прослуховувань, записів камер спостереження та конфіденційних документів — свідчення тотального стеження ФСБ за опозиціонером.

Журналіст Дмитро Білоусов, який покинув РФ, пояснює:

«ФСБ надавало медіа всі види документів залежно від потреб компромату — записи відеоспостереження, прослуховування дзвінків, банківські виписки, повідомлення, електронні листи».

За його словами, мета компромату змінилася:

«Раніше Путін і його уряд вдавали, що хочуть лише заплямувати репутацію людини, а не знищити її. Тепер вони відмовилися від будь-яких спроб удавати».

Жіноча опозиція і компрометація через ліжко

Окремий аспект компромату — використання сексуальних пасток. Опозиціонерка в еміграції Наталія Пелевіна розповіла L’Express:

«Усі бачили мою дупу по телевізору».

1 квітня 2016 року її інтимні сцени з колишнім прем’єр-міністром Михайлом Касьяновим показали 10 мільйонам глядачів.

«ФСБ проникло в мою квартиру, поки я була у відпустці, і встановило камеру в стіні спальні. Я нічого не підозрювала», — каже вона.

Три місяці спецслужби записували не лише їхнє інтимне життя, а й критичні висловлювання про колег по опозиційній коаліції.

«Ці розмови завдали більше шкоди, ніж наші любовні ігри. Після їх оприлюднення ми більше не могли працювати разом», — зізнається Пелевіна.

За її словами, мета була потрійною:

«Налаштувати населення проти опозиції, розділити нас і дестабілізувати. У моєму випадку їм це вдалося».

Компромат в обмін на життя

Путінський компромат — не лише про шантаж. Це інструмент, через який опонентів змушують або втікати, або підписувати визнання провини, або… зникати. У 2012 році L’Express публікував матеріал про компромати, де згадувалися троє головних опонентів Путіна: олігарх в еміграції Борис Березовський, Олексій Навальний і Борис Нємцов. Сьогодні всі троє — мертві.

Чому це важливо знати

Система компромату є наріжним каменем путінської моделі влади. Вона загрожує не лише опозиції в самій Росії, а й дипломатам, журналістам, бізнесменам і політикам по всій Європі. Для України це має безпосереднє значення: політичний шантаж, витоки, фальсифікації — це інструменти, якими Москва намагається послабити європейську підтримку Києва. Розуміння природи компромату дозволяє ідентифікувати маніпуляції, оцінити ризики для міжнародної коаліції та посилити захист від інформаційної й розвідувальної агресії Росії.