Як пише Foreign Policy, більшість високозбагаченого урану й необхідні компоненти збереглися.

Після ударів США по іранських ядерних об’єктах 21 червня президент Дональд Трамп назвав операцію «вражаючим військовим успіхом». Однак, за словами Джеймса М. Актона, співдиректора Програми ядерної політики в Carnegie Endowment, ці заяви не відображають реальної картини. Нове секретне розвідувальне зведення начебто стверджує, що Іранові знадобляться «роки» на відновлення. Проте, зазначає автор, для створення бомби відбудова старих заводів не є обов’язковою.

Виживання урану: удари не досягли головної мети

Перед війною з Ізраїлем Іран зберігав близько 400 кілограмів урану, збагаченого до 60%, у глибоких тунелях на об’єкті в Есфахані. Ці тунелі були настільки захищені, що США навіть не намагалися пробити їх — замість цього спробували лише закрити входи крилатими ракетами. Але, за оцінками експертів, Іран сам заздалегідь засипав тунелі, що ще більше ускладнило спробу заблокувати їх зовні.

«Якщо матеріал не був вивезений — а це малоймовірно — то високозбагачений уран усе ще лежить цілим і доступним», — пише Актон. Іран розчистив один із входів менш ніж за тиждень після удару.

Попри офіційні заяви про те, що уран «поховано під завалами», технологічно Іран може його дістати екскаватором або навіть лопатою. Як зазначає автор, «лопата — це достатній рівень технології для розблокування тунелів».

Центрифуги та швидке збагачення: питання тижнів, а не років

Наступним кроком після розчистки тунелів стане додаткове збагачення урану до 90% — саме такий рівень необхідний для ядерної боєголовки. За оцінками Актона, Ірану достатньо менш ніж 200 центрифуг, щоб протягом 10–20 днів виготовити матеріал на одну бомбу, використовуючи вже збагачений до 60% уран.

Навіть якщо таких установок ще не існує, Іран може побудувати їх протягом кількох місяців. Компоненти центрифуг збереглися, а МАГАТЕ втратило до них доступ з 2021 року, коли ядерна угода остаточно розпалася після виходу США.

Конверсія урану: міф про складність

Держсекретар США Марко Рубіо заявив, що Вашингтон «знищив» установки з конверсії урану в Есфахані, і «без них не можна створити ядерну зброю». Але Актон спростовує цей аргумент, пояснюючи, що процес конверсії не є технологічно складним.

Під час проєкту «Манхеттен» США створили установку для виробництва уранового металу в університетській лабораторії з обладнанням 1920-х років. Уже за вісім місяців вони виробляли по 50 кілограмів на тиждень — достатньо для двох ядерних зарядів.

Іран, за оцінками експертів, уже проводив масштабні експерименти в цій галузі та, ймовірно, має відпрацьовані технології для отримання чистого металу. У разі потреби країна може оперативно створити лабораторію для конверсії, використовуючи доступне обладнання та матеріали.

Реальність проти риторики: що насправді може зупинити Іран

Залишається лише розробити або доопрацювати конструкцію ядерної зброї та виготовити компоненти. За оцінками автора, усі ці етапи можуть бути завершені за рік або навіть швидше, причому багато процесів відбуватимуться паралельно.

Актон використовує влучну метафору:

«Стверджувати, що Ірану знадобляться роки на відновлення попередньої ядерної програми — це як казати, що відкрите банківське сховище неможливо зламати кібератакою: формально вірно, але зовсім не по суті».

Удар 21 червня продемонстрував радше обмеження американських можливостей, ніж їхню силу. США не змогли знищити ані запаси урану, ані ключові компоненти центрифуг. Це лише підвищило стимули Ірану створити бомбу — тепер для нього це не просто технологічне, а й політичне питання виживання.

Стратегія «косити траву» — евфемізм для регулярних превентивних ударів — навряд чи виявиться ефективною або політично стійкою. Якби США могли знищити іранський високозбагачений уран і компоненти центрифуг, вони б це зробили. Натомість Вашингтон продемонстрував Тегерану межі своїх можливостей щодо знищення глибоко захованих об’єктів.

Як підсумовує Актон, залишається лише дипломатія — більш перспективна за військові дії, хоча й надзвичайно складна. Пріоритетом має стати відновлення доступу інспекторів МАГАТЕ, включно з потенційними секретними ядерними об’єктами. «Нульове збагачення» — заявлена мета адміністрації Трампа — було б ідеально, але відновлення інспекцій є життєво важливим мінімумом.

Чому це важливо знати

Цей аналіз сигналізує: військова стратегія «стримування ударами» не здатна зупинити Іран на шляху до ядерної зброї — лише тимчасово затримати. Для України це критично з огляду на загальний режим нерозповсюдження, стабільність на Близькому Сході та міжнародні зусилля проти країн, що прагнуть зруйнувати глобальні правила.

Порушення інспекцій, як і у випадку з РФ чи КНДР, створює небезпечний прецедент — чим більше таких винятків, тим слабшим стає міжнародне право. Втрата ефективного контролю над іранською програмою — це загроза не лише Ізраїлю чи США, а всьому світовому порядку, в якому Україна шукає безпекові гарантії.