Кампанія проти ЗМІ: як Трамп системно атакує незалежну пресу

Президент США Дональд Трамп розгорнув широкомасштабну кампанію проти ЗМІ, пише The Atlantic. У своїй другій каденції він застосовує весь арсенал влади — від судових позовів до урядового тиску — з метою послаблення та придушення незалежної журналістики в країні.

Останнім епізодом у цій війні став позов на $10 мільярдів проти The Wall Street Journal, яке повідомило, що Трамп нібито написав записку з «непристойними» малюнками для осудженого за секс-трафікінг Джеффрі Епштейна у 2003 році. Трамп категорично заперечив написання листа й наступного дня подав позов за наклеп проти видання, його материнської компанії та основного власника Руперта Мердока — колишнього союзника президента.

На тлі цього скандалу Конгрес за ініціативою президента скасував фінансування громадських мовників: NPR, PBS та їхніх афілійованих станцій на суму $1,1 мільярда. Це вперше за майже 60 років припинено державну підтримку публічного мовлення. Трамп неодноразово стверджував, що NPR і PBS пропонують «упереджене та партійне висвітлення новин».

Колишній головний редактор The Washington Post Марті Барон порівняв дії Трампа з практиками угорського президента Віктора Орбана:

«Сценарій полягає в тому, щоб принизити, демонізувати, маргіналізувати та економічно знесилити незалежну журналістику».

Юридичний тиск і тактика залякування

Замість прямих перемог у судах Трамп майстерно використовує SLAPP-позови (стратегічні позови проти публічної участі), щоб змусити медіакорпорації до фінансових угод. За останні півтора року ЗМІ виплатили понад $67 мільйонів:

• Disney-ABC — $15 мільйонів за позов через слова ведучого Джорджа Стефанопулоса, який сказав, що Трампа визнали «винним у зґвалтуванні» (насправді присяжні визнали Трампа винним у «сексуальному насильстві» щодо письменниці Е. Джин Керролл);
• Meta — $25 мільйонів (з яких $22 мільйони пішли до президентської бібліотеки Трампа);
• X (колишній Twitter) — $10 мільйонів;
• Paramount Global — $16 мільйонів до президентської бібліотеки.

Особливої уваги заслуговує рішення CBS скасувати The Late Show зі Стівеном Колбертом — найвідомішим і найпопулярнішим критиком Трампа в мережі. Хоча канал назвав це «суто фінансовим рішенням», багато хто вбачає у звільненні політичну поступку, особливо враховуючи, що воно сталося через кілька днів після угоди Paramount з Трампом.

Переслідування репортерів і зміна правил гри

Після того, як CNN оприлюднив новини про оцінку Пентагону, яка ставила під сумнів успіх американської атаки на ядерні об’єкти Ірану, Трамп вимагав звільнення головної авторки сюжету Наташі Бертран (раніше вона була штатною авторкою The Atlantic).

Пресслужба Білого дому атакувала репортера ABC News Террі Морана після того, як він назвав Трампа «ненависником світового класу» у соцмережі X.

ABC звільнив Морана через кілька днів; CNN продовжує підтримувати Бертран.

У лютому Трамп зробив один із перших кроків у своїй антимедійній кампанії — заборонив Associated Press доступ до пресконференцій в Овальному кабінеті, заходів у Білому домі та польотів на борту Air Force One. Причиною стала відмова агентства використовувати термінологію, яку нав’язував президент. Натомість привілейований доступ до пресконференцій і спеціальних брифінгів отримали медіа, лояльні до руху MAGA.

Контроль над регулятором і політизація FCC

Ключовою стратегією Трампа стало призначення лояліста Брендана Карра головою нібито незалежної Федеральної комісії зі зв’язку (FCC). Це призначення поставило затятого антимедійного активіста та співавтора консервативного плану політики Project 2025 на чолі головного регуляторного органу мовної індустрії.

Майже одразу після призначення Карр поновив скарги проти NBC, ABC і CBS, які його попередник відхилив на підставі Першої поправки (хоча він залишив чинним відхилення петиції проти материнської компанії Fox News). Карр також розпочав розслідування NPR і PBS.

Єдина демократка в складі FCC Анна Гомес заявила, що агентство «грає в небезпечну гру», вносячи політику в регулювання мовлення, і що вона продовжуватиме протистояти цьому.

Скасування захисту журналістів

Адміністрація Трампа скасувала політику часів Байдена, яка захищала журналістів у федеральних розслідуваннях витоків секретної інформації, створивши потенційний ефект залякування для репортерської роботи. Раніше Міністерство юстиції виключало можливість вимагати телефонні записи та електронну пошту репортерів у таких розслідуваннях; генеральний прокурор Трампа вирішив, що ця тактика має бути доступнішою.

Історичний контекст: хто ще атакував пресу?

Кожен президент мав свої претензії до преси, але лише зрідка президент використовував свої повноваження, щоб її знесилити:

• Джон Адамс наприкінці XVIII століття підписав Закон про підбурювання, який під приводом національної безпеки мав на меті придушити критику Адамса та його адміністрації;
• Вудро Вільсон на початку XX століття підтримав інший Закон про підбурювання для придушення інакомислення щодо вступу США в Першу світову війну;
• Річард Ніксон за підтримки союзників оскаржив ліцензії на мовлення CBS і Washington Post Company у помсту за їхнє агресивне висвітлення його злочинів у Вотергейті.

З часом суди, Конгрес і громадська думка засудили такі дії як образу Першої поправки — але такого спротиву, принаймні поки що, не було в другий термін Трампа.

Реакція індустрії: від сміливості до капітуляції

Перед обличчям таких загроз багато медіабаронів відповіли боязкістю, навіть капітуляцією. Жменька лідерів — видавець The New York Times А. Г. Сулцбергер, наприклад — проявили певну мужність, але хоробрість небагатьох виявила боягузтво багатьох. Найбільш показовим може бути випадок Джеффа Безоса, колись рішучого власника The Washington Post, чиї нещодавні спроби заспокоїти Трампа виглядають як грубий розпродаж.

Інші топ-керівники медіа вдають, що хижацька поведінка президента — це звичайний бізнес. На щорічних зборах акціонерів Paramount цього місяця співгенеральний директор Джордж Чікс охарактеризував угоду компанії з Трампом щодо спірного інтерв’ю 60 Minutes як раціональну відповідь, враховуючи, що корпорація зазнала б «значної фінансової та репутаційної шкоди», якби програла в суді.

Більш чесну оцінку дав Колберт, який зазначив у Late Show: «Цей вид складного фінансового врегулювання з діючим урядовцем має технічну назву в юридичних колах: це “великий жирний хабар”».

Деградація медіапростору і байдужість суспільства

Мало що свідчить про те, що американська громадськість сильно збуджена чи стурбована всім цим. Байдужість до походу Трампа проти медіа може відображати зниження довіри до основних новинних організацій або просто їхню зменшену помітність в інформаційному ландшафті, переробленому відмовою від кабельних послуг, інфлюенсерами соціальних мереж і відео TikTok. Ця ерозія також супроводжувалася постійним зникненням професійної журналістики, створюючи так звані новинні пустелі в сотнях округів по всій Америці.

Короткостроковий прогноз передбачає більше того ж самого. Наступний шанс Трампа торпедувати ще кілька «ворогів народу» з’явиться, якщо материнським компаніям MSNBC і CNN потрібно буде шукати схвалення уряду для виділення своїх кабельних каналів. Це може створити нові точки удушення для Трампа, щоб вимагати більше данини: вимальовується ще один раунд вимагань.

«Зараз для нього небо — це межа», — сказав минулого тижня Джим Акоста, колишній ведучий і репортер CNN. Трамп ненадовго вигнав Акосту з Білого дому під час свого першого терміну — випадок президентської помсти, який тоді здавався шокуючим, але тепер виглядає майже старомодним. «Зараз, — сказав Акоста, який залишив CNN у січні й тепер транслює на Substack, — він бере на приціл цілі новинні організації, інформаційну систему, яку ми мали з кінця Другої світової війни».

Надія — у стійкості журналістів

Наразі, як показує історія The Wall Street Journal про Трампа та Епштейна, репортери продовжують працювати без страху чи прихильності. Наскільки відомо, жодна новинна організація не припинила публікацію несприятливої історії про Білий дім Трампа через побоювання реакції. Барон стримано оптимістичний: «Щоденна наполегливість, винахідливість і відданість журналістів, які висвітлюють цю адміністрацію, заслуговують на захоплення та підтримку». Вільна та незалежна преса, заявив він, «може пережити цю адміністрацію».

Ця оцінка покладає велику віру в журналістів, які працюють в окопах війни Трампа проти новинних медіа. Поки що ця віра виправдана. Як довго вона може підтримуватися — це інше питання.

Чому це важливо знати

Для України, яка веде війну не лише на фронті, а й в інформаційному просторі, згортання свободи преси у США створює серйозні ризики. Американські медіа були ключовим джерелом правди про російську агресію для світової спільноти. Якщо їх буде придушено або змушено до самоцензури, міжнародна підтримка України може ослабнути.

Кампанія Трампа проти ЗМІ також слугує тривожним сигналом: навіть у країнах з давніми демократичними традиціями вільна преса може стати мішенню влади. Це підкреслює критичну необхідність посилення власної медіагігієни, підтримки незалежної журналістики та міжнародної солідарності у боротьбі за правду.