На його думку, ця пропагандистська новомова відіграє ключову роль у закритті суспільства, знищенні опозиції та виправданні війни проти України.

Мова режиму: від Горбачова до Путіна

Мішель Нікьо — професор-емерит Університету Кан-Нормандія, автор кількох фундаментальних досліджень радянської та пострадянської ідеології. У 1990 році він видав «Vocabulaire de la perestroïka», що фіксував відкриття, прозорість і демократизацію пізнього СРСР. Через 35 років дослідник показує пряму протилежність — закриту, репресивну, релігійно-націоналістичну Росію Путіна.

«Перебудова Михайла Горбачова мала ключовими словами “спільний європейський дім”, “правова держава”, “громадянське суспільство”, “гласність” […]. Від відкритого суспільства ми перейшли до закритого суспільства з комплексом обложеної фортеці», — наголошує автор.

Центральна концепція — «російська цивілізація»

За словами Нікьо, якщо шукати одне ключове поняття путінізму, то це «російська цивілізація». У ній сконцентровані:

• антизахідна позиція та відмова від західних цінностей
• заперечення універсальних прав людини та цінностей епохи Просвітництва
• апологія традицій, православ’я та державного «суверенітету»
• культ «руського миру» як штучно створеного міфу

«Сюди входить і достоєвська “російська ідея”, яка підкреслює унікальність Росії, але виродилася в агресивний націоналізм, патріотичну істерію з полюванням на “іноземних агентів” та “небажані організації”», — пояснює філолог.

«Операція», а не «війна»: мова як інструмент обману

Починаючи з 24 лютого 2022 року, слово «війна» було заборонене в РФ на офіційному рівні. Його вживання карається ув’язненням або штрафами. Замість цього використовується термін «спеціальна військова операція» (СВО), який:

• створює ілюзію короткотривалої інтервенції
• звільняє збройні сили від дотримання міжнародного гуманітарного права
• дозволяє карати за «дискредитацію армії» кожного, хто вживає слово «війна»

Першим засудженим став депутат одного з районів Москви Олексій Горінов — у березні 2022 року він отримав сім років позбавлення волі.

«Повернутися до слова “війна” означало б визнати провал “спеціальної військової операції”», — зазначає Нікьо.

«Російський світ» як псевдоцивілізаційна зброя

Концепція «російського світу», протиставлена горбачовському «спільному дому», була розроблена російськими православними політичними організаціями на початку 2000-х років. За визначенням патріарха Кирила (листопад 2023 року), вона охоплює «всі народи, які поділяють ті самі цінності соціального життя, що й російський народ».

«Захист російського світу» став частиною «місій» Росії та призвів до розпалювання сепаратизму на Донбасі, який, за твердженням пропаганди, зазнає «геноциду».

Іноземний агент — ярлик для інакодумців

З липня 2012 року особи чи організації, які отримують субсидії або пожертви з-за кордону (навіть мінімальні) або перебувають «під іноземним впливом», мають реєструватися як «іноземні агенти». Формулювання достатньо розмите, щоб переслідувати будь-кого. Цей статус тягне за собою серйозні адміністративні, фінансові та юридичні наслідки.

Нещодавно письменника Бориса Акуніна, який отримав притулок у Франції, було заочно засуджено до 14 років позбавлення волі за недотримання «своїх зобов’язань щодо декларування як іноземного агента» та виправдання «тероризму» через критику влади.

«Сатанічний Захід» як кодове слово режиму

Нікьо наголошує: під впливом дискурсу Православної церкви, який пронизує офіційну риторику, «сатанічний» Захід став загальним місцем путінського антизахідництва.

• За словами Путіна, на Заході «підрив віри та традиційних цінностей» — натяк на ЛГБТ+ — набуває рис «чистого сатанізму»
• Ще 2006 року один з ідеологів влади Олександр Дугін, який обіймає університетську кафедру «вестернології» (західознавства), заявив, що Захід — це «царство Антихриста»
• Для глави Чечні Рамзана Кадирова війна в Україні — це «свята війна проти сатаністів»

Від Соловйова до Кирила: ідеологічна спадкоємність

У путінській новомові злилися воєдино традиційне російське слов’янофільство, релігійна есхатологія, радянська ідеологія ворога та сучасна націонал-консервативна риторика. Все це створює тоталітарну мову орвеллівського типу, де:

• будь-яка критика армії стає «дискредитацією армії», яка суворо карається
• «денацифікація» України означає її капітуляцію
• «русофобія», тобто критика Росії, підпадає під дію закону проти «екстремізму»

Чому це важливо знати

«У історії нічого не є остаточним, і мовчазна більшість російських інтелектуалів прагне наукових чи мистецьких контактів із Заходом», — зазначає Нікьо.

Проте мракобісся — те, що філософ Володимир Соловйов (1853-1900) називав «обскурантистською протитечією», — сьогодні щедро фінансується державою для пропаганди «патріотизму» та «традиційних цінностей».

«Оскільки будь-яку можливість політичної чи ідеологічної альтернативи було свідомо унеможливлено репресіями проти будь-якого інакомислення, можна побоюватися, що зло, заподіяне Росії війною та цим націонал-консерватизмом, матиме тривалі наслідки», — попереджає дослідник.

Для українців критично важливо розуміти: війна ведеться не лише на полі бою, а й у мовному просторі. Те, як Росія називає речі, визначає її внутрішню мобілізацію, репресивну політику та зовнішню агресію.

Мішель Нікьо доводить: публікації про «сатаністів», «русский мир», «агентів Заходу» — це не абсурд, а ідеологічна зброя, що формує колективну свідомість.

Для Заходу це попередження:

«Цю мову мають знати всі західні лідери, щоб не дати себе обдурити»,

— наголошує автор. Адже там, де звучить слово «традиція», може критися апологія насильства.