10 липня 2025 року Європарламент розглядає вотум недовіри, поданий проти голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн. Як повідомляє Le Parisien, ініціатива крайніх правих навряд чи знайде підтримку більшості. Проте сам факт голосування та дебати навколо нього виявили серйозні тріщини в проєвропейській коаліції.

Чому це важливо знати

Автором резолюції є румунський депутат Георге Піпереа з ультраправої партії AUR, член фракції євроскептиків ECR (Європейські консерватори та реформісти). Серед підписантів — строката компанія антиєвропейських сил: польські ультраконсерватори, позафракційні депутати-прихильники Володимира Путіна та інші противники європейської інтеграції. Головне звинувачення — “непрозорість” фон дер Ляєн у скандалі “Pfizergate”.

Нагадаємо: під час пандемії голову Єврокомісії критикували за брак прозорості в переговорах про закупівлю вакцин проти COVID-19. Вона так і не оприлюднила SMS-переписку з генеральним директором Pfizer Альбертом Бурлою, що викликало скарги від низки організацій і The New York Times. Зміст цих повідомлень досі залишається таємницею.

Звинувачення без доказів

Окрім “Pfizergate”, резолюція містить і більш екзотичні закиди. Єврокомісію звинувачують у втручанні у вибори в Німеччині, де перемогла CDU — партія фон дер Ляєн, та в Румунії, де проєвропейський кандидат переміг представника ультраправої AUR. Жодних доказів цих тверджень автори не надали.

Попри гучні заяви, результат голосування передбачуваний: крайні праві не мають достатньо голосів для перемоги. Навіть у фракції ECR немає єдності — італійські депутати від партії Джорджі Мелоні дистанціювалися від ініціативи.

Фон дер Ляєн контратакує

Під час дебатів у Страсбурзі в понеділок голова Єврокомісії не стримувалася у виразах, таврувавши ініціаторів вотуму як “антиваксерів” та “шанувальників Путіна”. Але найцікавіше відбувалося не в її суперечці з крайніми правими, а в напружених обмінах із власними союзниками.

Лідерка соціал-демократів Іратче Гарсія Перес кинула виклик консерваторам:

“Ви хочете керувати з тими, хто хоче зруйнувати Європу, чи з тими, хто щодня бореться за її побудову?”

Голова центристів Валері Айєр підтримала атаку:

“Хто ваші союзники в цьому парламенті?”

Проблема “європейського 49.3”

Депутати також дорікають Єврокомісії за надмірне використання статті 122 — європейського аналога французького 49.3, що дозволяє обходити парламент. Нещодавно цей механізм застосували для програми кредитування європейської оборони. Комісія також погрожувала відкликати законопроєкт проти грінвошингу (екологічного відмивання), хоча парламент вже працював над ним.

“Європейський порядок денний буксує”, “Комісія занадто централізована та закостеніла”, — заявила Валері Айєр, зазвичай стримана в оцінках.

Лідер консерваторів Манфред Вебер намагався захистити фон дер Ляєн, назвавши вотум недовіри спробою “підірвати єдність Європи та повалити Комісію в період глобальних потрясінь та економічної кризи”.

Коаліція тримається на честному слові

Урсула фон дер Ляєн отримала другий мандат у 2024 році з результатом 401 голос із 707. Її програма зосереджена на конкурентоспроможності, європейській обороні та виконанні “Зеленого пакту”. Цього вистачило для створення коаліції з консерваторів (PPE), соціалістів (S&D) та центристів (Renew).

Але якщо PPE — найбільша фракція парламенту — згуртована навколо своєї лідерки, то решта партнерів дедалі гучніше висловлює невдоволення. Соціалісти звинувачують консерваторів у загравання з крайніми правими, особливо щодо екологічних питань.

Історична довідка

Досі жодного голову Єврокомісії не було усунено через вотум недовіри — для цього потрібні дві третини голосів. Найближче до цього був люксембуржець Жак Сантер, якого 1999 року змусили піти у відставку до голосування після викривального звіту про його “тяжку відповідальність” у справах про шахрайство.

Що це означає для України

Хоча вотум недовіри фон дер Ляєн приречений на провал, дебати навколо нього сигналізують про серйозну кризу довіри в проєвропейському таборі. Це послаблює позиції Єврокомісії в критичний момент — на тлі війни в Україні, економічної турбулентності та безпекових викликів.

Для Києва важлива єдність ЄС: Єврокомісія залишається ключовим гравцем у наданні фінансової та військової підтримки. Поглиблення внутрішніх конфліктів у Брюсселі може ускладнити ухвалення нових пакетів допомоги, санкцій та рішень щодо євроінтеграції України.