Момент, який не став революційним

Як пише Foreign Policy, хоча Ізраїль успішно знищив значну частину військової інфраструктури Ісламської Республіки та взяв під контроль її повітряний простір, іранська опозиція — як усередині країни, так і за її межами — не змогла скористатися цим унікальним моментом для мобілізації населення.

Головна причина криється не в підтримці режиму населенням, як стверджує іранська пропаганда, а в малодослідженій, але надзвичайно ефективній репресивній системі, яку режим побудував із 2007 року й миттєво активував одразу після початку ізраїльських операцій.

Архітектура придушення: від провінції до кварталу

Автори дослідження Касра Аарабі та Саїд Голкар, експерти аналітичної організації United Against Nuclear Iran, розкривають маловідому структуру, яка відіграла ключову роль у стримуванні протестів — оперативно-безпекові штаби Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР). На відміну від більш відомих розвідувальних органів — Організації розвідки КВІР та Міністерства розвідки і безпеки (MOIS) — саме ці штаби забезпечують оперативний контроль над вулицями під час криз.

Система була створена в 2007 році тодішнім командувачем КВІР генерал-майором Мохаммадом Алі Джафарі (нині він очолює тіньовий культурно-соціальний штаб КВІР). Концепція виникла як відповідь на уроки американського вторгнення в Ірак 2003 року та швидкого краху режиму Саддама Хусейна. Основна ідея: кожна провінція повинна мати засоби для самозахисту під час криз, коли зв’язок із Тегераном переривається.

Структура охоплює:

• 11 оперативно-безпекових штабів по всьому Ірану, кожен контролює в середньому три з 31 провінції країни
• Провінційні гвардії КВІР у кожній провінції, що діють як військові начальники регіону
• Два оперативні крила в кожній гвардії:
  • Піхотне — для захисту від зовнішньої агресії
  • Безпекове — спеціально навчене для нейтралізації внутрішніх загроз у вигляді протестів

Під час внутрішніх криз піхотні підрозділи інтегруються в безпековий апарат — саме так відбувалося під час масштабних антирежимних протестів 2019 та 2022 років.

Тотальний нагляд: від міст до кварталів

Безпекові прошарки системи КВІР не обмежуються провінційним рівнем. Вони охоплюють кожен географічний рівень усередині провінцій: міста, містечка, муніципальні райони і навіть окремі квартали.

Особливо важливим елементом стали гендерно-специфічні підрозділи. Після протестів 2022 року, коли жінки відіграли провідну роль в антирежимних виступах (згадаймо рух «Жінка, життя, свобода» після вбивства Махси Аміні), режим створив окремі жіночі патрульні групи. Ці підрозділи діють на квартальному рівні поряд із чоловічими групами, забезпечуючи контроль над жіночою частиною населення, яка стала рушійною силою опору.

Коли в середині червня 2025 року Ізраїль розпочав військові операції та взяв під контроль іранський повітряний простір, Рада національної безпеки при Міністерстві внутрішніх справ (відома як SHAK) негайно віддала наказ усім 11 оперативно-безпековим штабам КВІР нейтралізувати будь-які збори, що могли б перерости в протести.

Технологія страху: превентивне придушення

Активація всієї репресивної системи призвела до миттєвих наслідків по всій країні, особливо у великих містах, як-от Тегеран, Шираз та Ісфахан:

• Контрольно-пропускні пункти з’явилися в кожному муніципалітеті, районі та кварталі, включно із сільськими територіями
• Обшуки без ордерів — конфіскація телефонів для пошуку антирежимного або проізраїльського контенту
• Дорожні блокади на всіх основних магістралях і площах, укомплектовані озброєними кийками підрозділами «Басідж»
• Квартальні патрулі — коли з’явилися повідомлення про антирежимні гасла з дахів («Смерть диктатору!»), чоловічі та жіночі групи почали ідентифікувати будинки, звідки лунали вигуки
• Цифрова блокада — спочатку значне зниження швидкості інтернету, потім повна блокада на три дні (швидкість досі залишається обмеженою)

Цілі цих превентивних заходів, за оцінкою авторів дослідження:

1. Створити атмосферу страху та залякування через глибоко секьюритизоване середовище
2. Продемонструвати, що режим зберігає контроль над вулицями та політичним порядком
3. Найголовніше — запобігти формуванню «початкового ядра» (hasteh-e avaliyeh перською) будь-якого потенційного зібрання, яке могло б вийти з-під контролю

Результати тотального контролю

Превентивні заходи дали режиму очікувані дивіденди. За 12 днів було затримано близько 1000 цивільних під розмитим формулюванням «підтримка Ізраїлю». Серед них — ті, кого зупинили на блокпостах і знайшли в телефонах контент, що вважався «підтримкою ізраїльських атак» або висміюванням Ісламської Республіки. Режим уже стратив невизначену кількість раніше затриманих за сфабрикованими звинуваченнями.

Високо секьюритизоване середовище в поєднанні з ізраїльськими ударами призвело до того, що іранці або залишалися вдома, або покидали великі міста замість того, щоб виходити на вулиці.

Що зруйнував Ізраїль — і що залишилося

Лише в останні дні війни Ізраїль звернув увагу на самі оперативно-безпекові штаби КВІР. Було завдано ударів по штабу «Карбал», який контролює безпеку провінцій Хузестан, Кохгілує і Боєр-Ахмад та Лорестан. Також атакували провінційну гвардію провінції Альборз — корпус КВІР «Імам Хасан Моджтаба».

Однак, хоча ізраїльські удари ефективно знищили значну частину військової та ядерної інфраструктури КВІР, вони лише торкнулися верхівки айсберга репресивного апарату. Головна артерія, що зберігає внутрішню безпеку режиму, залишилася відносно неушкодженою. Іншими словами, попри те що Ізраїль контролював небо, сили безпеки режиму все ще домінували на вулицях, не залишаючи іранському народу простору для протестів.

Чому це важливо розуміти

Іран демонструє модель авторитарного режиму, який підготувався до революції ще до того, як вона могла б початися. Це не просто «репресивна держава», а архітектурно вибудувана система превентивного придушення протесту з повною горизонтальною та вертикальною інтеграцією — від провінцій до окремих будинків.

Доки всеосяжна безпекова мережа КВІР, яка пронизує кожен рівень іранського суспільства та провінційної структури, не буде демонтована або принаймні значно ослаблена, масштабні антирежимні протести навряд чи вкоріняться, попри широке народне невдоволення. Цей апарат був найбільшим бар’єром для змін в Ірані протягом останніх 46 років.

Схожа модель розвивається сьогодні й у Росії. Після протестів 2011–2012 років, окупації українського Криму та особливо після повномасштабного вторгнення в Україну, Кремль створив глибоко інтегровану систему силових структур — від Росгвардії до ФСБ, запровадив повний цифровий контроль і перетворив кожен двір, університет та підприємство на об’єкт нагляду.

Для України розуміння цих механізмів критично важливе: перемога над таким ворогом вимагає не лише військових зусиль, а й стратегічного підриву саме цієї інфраструктури репресій — через технології, санкції, інформаційну боротьбу та підтримку внутрішнього опору.