«Червона лінія» для Пекіну: Китай не дозволить закрити Ормуз

У статті, опублікованій Le Figaro 20 червня, журналістка Валентін Ру розкриває приховану напругу у відносинах між Китаєм та Іраном на тлі збройного конфлікту Тегерану з Ізраїлем. Пекін досі не займає відкритої позиції, проте за мовчанням стоїть ключовий геоекономічний фактор: майже вся експортована нафта Ірану йде до Китаю.

Президент КНР Сі Цзіньпін офіційно висловив стурбованість ескалацією лише 17 червня, через чотири дні після того, як Ізраїль завдав ударів по стратегічних об’єктах Ірану. Однак жодної підтримки Тегерану чи осуду Ізраїлю від Пекіну не прозвучало.

Китайська економіка тримає «вісь зла»: як Пекін фінансує Іран, Росію та КНДР

Станом на червень 2025 року Китай купує до 1,7 млн барелів іранської нафти щодня, що становить близько три чверті всього експорту нафти Ірану. Водночас це забезпечує до половини державного бюджету Ісламської Республіки, за даними професора економіки Філіппа Шальмена (Philippe Chalmin), автора доповіді CyclOpe.

Щоб обійти санкції США, Іран транспортує нафту через острів Харк у Перській затоці, а далі — за схемою перевантаження поблизу Малайзії. Отримувачами часто є так звані «чайникові» нафтопереробні заводи Китаю — малі, незалежні компанії, які не афілійовані з державними гігантами типу Sinopec чи PetroChina.

За словами Шальмена, останні два-три дні з острова Харк не вийшло жодного танкера, що створює ризик фінансового шоку для Ірану.

Ормуз — життєва артерія Китаю

Пекін залежить не тільки від іранської нафти, а й від глобальної логістики через Ормузьку протоку, яка з’єднує Перську затоку з Індійським океаном. Через неї проходить переважна більшість китайського імпорту нафти, ЗПГ та контейнерних вантажів.

«Китай ніколи не дозволить блокаду Ормуза», — наголошує Шальмен. За його словами, у разі блокування протоки Китай стане першою жертвою конфлікту. Він додає:

«Ми вже бачимо приховані дії — зокрема глушіння GPS, ймовірно відповідальне за недавнє зіткнення танкерів поблизу Ормуза».

Через це морські страховики підняли ставки на 60% — ризики для танкерів стають неприйнятними.

Пекін — мовчазний гравець, який тримає Іран за горло

Іранська залежність від Китаю — одностороння: Пекін може собі дозволити обережність, тоді як Тегеран — ні. За словами Шальмена,

«Китай контролює основні фінансові потоки Ірану, а отже має значний вплив на його дії».

У березні 2023-го Пекін влаштував дипломатичне шоу: примирив Іран із Саудівською Аравією. Сі Цзіньпін особисто вітав Раїсі та бін Салмана, демонструючи — тепер Китай, а не США, вирішує долю Близького Сходу.

Але Трамп змінив правила гри. Тепер Китай мовчить — і цим мовчанням дає карт-бланш Америці та Ізраїлю діяти в Ірані, як заманеться.

На питання, чому Китай нічого не робить, Шальмен відповідає прямо:

«Китайці залишаються у вичікувальній позиції і не проти того, щоб Ізраїль виконував брудну роботу».

Чому це важливо знати

Для України це важливий урок. Китай показує: економічні інтереси завжди переважать політичні декларації. Пекін спокійно спостерігає за ударами по Ірану, хоча той забезпечує половину китайського імпорту нафти. Чому? Бо блокада Ормузу завдасть Китаю більшої шкоди, ніж падіння іранського режиму.

Водночас Пекін демонструє силу «тихої дипломатії»: жодних заяв, але повний контроль над фінансами та логістикою «вісі зла». Це означає, що Китай може роками підтримувати Росію економічно, формально залишаючись «нейтральним». І це набагато небезпечніше за відкриту ворожість.