1. Масштаб океанічної кризи

Океани — це легені нашої планети. Вони виробляють половину всього кисню, поглинають 30% викидів вуглекислого газу та понад 90% надлишкового тепла від глобального потепління. Це найбільший природний резервуар вуглецю на Землі.

Але цей життєво важливий механізм дає збої. Морські та прибережні екосистеми зазнають катастрофічного тиску: зміни клімату, зменшення кисню у воді, підвищення рівня моря, ерозія берегів, забруднення та хижацький промисел.

Цифри говорять самі за себе: з 1970 року зникли 20–35% прибережних вуглецевих екосистем — мангрових лісів, морських трав та солоних боліт. Рівень кисню в океанах падає, а швидкість потепління води досягла безпрецедентних масштабів.

Як зазначає директорка організації OceanCare Фаб’єн Маклеллан:

«Після Лісабону 2022 ми бачимо, як стан океанів погіршується за багатьма показниками, тоді як уряди ведуть амбітні розмови без багатьох конкретних дій. Вікно для ефективних дій може закритися через 5–10 років».

2. Чого очікувати від конференції

На відміну від кліматичних самітів COP, конференція у Ніцці не ухвалюватиме юридично обов’язкових рішень. Головний результат — політична декларація, яку мають схвалити всі країни-учасниці в останній день.

Проте фінальна версія документа значно ослаблена порівняно з початковою. З тексту прибрали згадку про «потрійну планетарну кризу» (зміни клімату, забруднення та втрата біорізноманіття), а формулювання щодо декарбонізації морського транспорту стали менш категоричними.

Ключові досягнення

Договір про відкрите море (BBNJ): Президент Макрон оголосив, що достатня кількість країн формально зобов’язалася ратифікувати цю угоду. Міністерка екологічного переходу Франції Ан’єс Панньє-Рюнаше запевнила, що договір запрацює до кінця року. Наразі його ратифікували 50 країн.

Мораторій на глибоководний видобуток: До міжнародного заклику приєдналися ще три країни — Кіпр, Маршаллові острови та Латвія. Тепер загалом 37 держав підтримують паузу в розробці морського дна до з’ясування всіх екологічних ризиків.

Договір про пластик: За лаштунками країни намагаються розблокувати переговори щодо глобальної угоди про боротьбу з пластиковим забрудненням. Наступний раунд офіційних переговорів відбудеться в серпні в Женеві.

3. Хто прийшов — і хто ні

Конференцію відкрили президент Франції Емманюель Макрон разом із президентом Бразилії Луїсом Інасіу Лулою да Сілвою, президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем та президентом Коста-Рики Родріго Чавесом Роблесом.

Демонстративна відсутність США

Сполучені Штати демонстративно проігнорували саміт. Адміністрація президента Дональда Трампа відкинула 17 цілей сталого розвитку ООН, назвавши їх «несумісними з американським суверенітетом». Представник Держдепартаменту заявив, що конференція «суперечить позиціям США».

Це вписується в загальну лінію Трампа, який вивів країну з Паризької кліматичної угоди та відверто ворожий до екологічних договорів.

Китай заповнює вакуум

Натомість Китай направив до Ніцці віцепрезидента Хань Чжена, сигналізуючи про готовність до багатостороннього співробітництва з екологічних питань. Як пояснює Лі Шуо, директор China Climate Hub: Пекін хоче переорієнтуватися на Європу на тлі американського ізоляціонізму.

У Ніцці також зібралися численні неурядові організації та промислові групи — від Європейської асоціації рибалок до французького морського гіганта CMA CGM, який виступає «глобальним партнером» конференції.

4. Амбіції Європейського Союзу

Єврокомісія презентувала в Ніцці амбітний Європейський пакт про океани. Його головні цілі:

• Скорочення бюрократичних процедур для морських галузей
• Розвиток сталого рибальства
• Посилення морського туризму
• Зміцнення морської безпеки
• Інвестиції в океанічну науку

Найважливіший елемент пакту — ухвалення до 2027 року масштабного європейського закону про регулювання використання океанів.

Лідерство через дипломатію

ЄС планує «використовувати свій дипломатичний вплив» для формування глобального управління океанами. Основа для цього — сукупна виключна економічна зона країн-членів, величезний ринок морепродуктів та прихильність до принципів сталості.

Єврокомісар з питань океанів Костас Кадіс активно просуває «обережну паузу» в глибоководному видобутку, поки не буде доведено, що видобування рідкісних металів з морського дна не загрожує екосистемам.

5. Французькі амбіції та критика

Для уряду Макрона саміт у Ніцці — це спроба реанімувати екологічну дипломатію на тлі американського відходу від міжнародних зобов’язань. Як пояснив радник Елісейського палацу, Франція використовуватиме конференцію для «посилення мобілізації напередодні COP30 (Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміни клімату (РК ООН ЗК)), яка відбудеться у Бразилії, у місті Белем, з 10 по 21 листопада 2025 року)».

Париж також намагається вплинути на формування договорів щодо пластикового забруднення та глибоководного видобутку.

Внутрішні суперечності

Проте екологічні організації критикують французький уряд за нерішучість у власних водах. Головна претензія — відсутність реальних дій проти руйнівного донного тралення в морських заповідниках.

Хоча Макрон обіцяв «обмежити» цю практику в деяких охоронних зонах, екологи заявляють, що це зроблено лише символічно. Директор кампаній Oceana Ніколя Фурньє зазначає:

«Президент Макрон породив надію, що французький уряд нарешті діятиме проти донного тралення в морських заповідниках. Ці оголошення, однак, більше символічні, ніж впливові».

За словами Фурньє, заборона стосується переважно зон, де тралення й так не ведеться.

Чому це важливо знати

Україна має 2782 кілометри морського узбережжя, значний рибний потенціал та величезні можливості у сфері морської вітроенергетики. Участь у глобальних океанічних ініціативах — це не просто екологічна необхідність, а й стратегічний інструмент.

По-перше, це шлях до інтеграції в ЄС, де питання сталого використання морів входить до політичного порядку денного. По-друге, можливість посилити міжнародну підтримку захисту Чорного моря, яке зазнало значних екологічних збитків внаслідок російської агресії.

Нарешті, формування правил «морської геополітики» майбутнього торкається як економічних інтересів, так і національної безпеки України.