За словами Трачінскі, Трамп веде наступ проти основних демократичних інститутів США на кількох фронтах: контроль над бюджетом, іміграція, судова система та економічне регулювання.

П’ять фронтів наступу на демократію

Фронт перший: Маск забирає гроші у Конгресу

Першим кроком до диктатури, на думку експерта, стало створення Департаменту урядової ефективності (DOGE), через який адміністрація Трампа фактично відібрала у Конгресу США контроль над бюджетом. За інформацією Трачінскі, мільярдер Ілон Маск, очолюючи DOGE, отримав прямий контроль над державними фінансами, скасовуючи витрати навіть після їх офіційного затвердження Конгресом. Це призвело до того, що члени Конгресу були змушені особисто звертатися до Маска за фінансуванням, порушуючи конституційний баланс влади.

Фронт другий: Іміграція як зброя проти всіх

Другий напрямок атаки на демократичні інститути — це використання імміграційної політики для розширення президентських повноважень. Трамп звертається до застарілих юридичних прецедентів часів «Закону про виключення китайців» (Chinese Exclusion Act) кінця XIX століття, який створив двоступеневу систему правосуддя в США.

За цією системою громадяни захищені конституційними правами, а іммігранти — ні. Трамп доводить цей принцип до логічного завершення: людей затримують просто на вулицях та відправляють до в’язниць у Сальвадорі без будь-якого судового розгляду.

Найбільша небезпека полягає в тому, що без судової процедури встановлення статусу особи будь-кого можна оголосити «нелегальним іммігрантом». Це створює механізм, за яким президент може заарештувати та ув’язнити будь-кого без судового контролю — класична ознака поліцейської держави.

Фронт третій: Як обійти суди

Третій напрямок атаки — підрив судової влади. Трамп тестує кожну межу системи, і коли знаходить слабке місце, негайно його використовує.

Коли Верховний суд підтвердив принцип habeas corpus (право на судовий захист від незаконного затримання) для випадків депортації до Сальвадору, Міністерство юстиції знайшло спосіб обійти це рішення. Адміністрація просто оголошує депортації «питанням зовнішньої політики».

Логіка проста і цинічна: якщо людину вивезли зі США без судового процесу, а ви хочете її повернути, то маєте звертатися до країни, куди її відправили. Але змусити президента робити такі звернення до судів майже неможливо — це справді сфера зовнішньої політики.

Так адміністрація Трампа створила правову «чорну діру»: людей можна вивозити без суду, а повернути їх назад стає практично неможливо. Це фактично робить судові рішення безсилими у сфері імміграції.

За словами Трачінскі, це небезпечний прецедент, який показує, як можна систематично підривати судову владу, формально не порушуючи закон.

Фронт четвертий: Економічний шантаж

Четвертий напрямок атаки — захоплення контролю над економікою. Протягом майже століття Конгрес поступово передавав президенту повноваження у сфері торгівлі та митних тарифів. Трамп використовує цю прогалину на повну потужність.

Тепер він встановлює тарифи на власний розсуд, отримавши потужний важіль тиску на економіку. Паралельно своїх людей призначено на ключові посади в регулятивних агенціях, зокрема у Федеральній торговій комісії, яка може блокувати або схвалювати злиття компаній.

Найяскравіший приклад такого «економічного шантажу» — виклик Тіма Кука, генерального директора Apple, до Білого дому. Трамп запропонував зняти тарифи з продукції Apple — iPhone та ноутбуків — в обмін на різні поступки від компанії.

Це класична схема: створити штучну проблему (ввести тарифи), а потім пропонувати її «вирішити» в обмін на лояльність. Таким чином Трамп ставить себе в центр економічних рішень, які раніше ухвалювалися незалежними регуляторами або ринковими механізмами.

За словами Трачінскі, це ще один крок до знищення всіх центрів влади, які могли б стати противагою президентській владі.

Фронт п’ятий: Війна з університетами та ЗМІ

П’ятий напрямок атаки — систематичне знищення громадянського суспільства та всіх незалежних центрів впливу, які могли б стати противагою президентській владі.

Тиск на університети: Трамп погрожує скоротити фінансування наукових досліджень та блокує в’їзд іноземних студентів. Ці важелі він використовує, щоб змусити університети «повернутися у стрій» і припинити критику його політики.

Атаки на медіа: Особливо показовий випадок із CBS News. Трамп подав позов проти телеканалу через критичний сюжет програми «60 хвилин» про його адміністрацію. Паралельно федеральні регулятори блокують схвалення злиття CBS News з компаніями Paramount та Skydance — процес, який зазвичай має бути технічним, а не політичним.

Тиск виявився настільки сильним, що продюсер програми подав у відставку на знак протесту, за ним пішла і директорка CBS News.

Загальна стратегія: Це не хаотичні атаки, а продумана кампанія. Трамп методично ослаблює всі інститути — університети, медіа, благодійні організації, — які традиційно служили противагою державній владі в американській демократії.

За словами Трачінскі, мета проста: залишити президента єдиним центром влади та впливу в країні.

Що ще працює, а що вже зламано

Попри масштабну атаку на демократичні інститути, американська система ще не повністю зруйнована. Трачінскі відзначає парадоксальну ситуацію: найбільший опір Трампу чинять судді, яких він сам же й призначив.

Судова влада — останній бастіон: Багато суддів походять з консервативного Товариства федералістів, впливової юридичної організації часів Рейгана. Ці юристи сповідують інтелектуальний консерватизм і вірність конституційним принципам, що кардинально відрізняється від популістського, антиінтелектуального руху навколо Трампа з його культом особи.

Дослідження показують: судді, призначені республіканцями з цього середовища, виносять рішення проти Трампа майже так само часто, як судді-демократи. Причина проста — юридичні та конституційні порушення надто очевидні.

Конгрес втратив силу: Зовсім інша ситуація із законодавчою владою. Конгрес за Конституцією мав би захищати свої повноваження від посягань виконавчої влади, але Трамп контролює Республіканську партію в обох палатах.

Голоси незгоди серед республіканців маргіналізовані роками раніше. Навіть маючи мінімальну більшість, республіканці блокують будь-які спроби законодавчого контролю за діями президента. Наприклад, вони заблокували закон, який повернув би Конгресу право встановлювати тарифи.

Демократи в шоці: Навіть опозиція виявилася не готовою до такого швидкого наступу і поки що не змогла організувати ефективну протидію.

Путін як взірець: загрози для Європи

Найтривожнішим аспектом трампівського авторитаризму Трачінскі вважає його відкрите захоплення диктаторами.

«Трамп розглядає диктаторів як своїх друзів. Для нього Путін — це взірець, людина, якою він хоче стати», — наголошує американський аналітик.

Ідеологічне підґрунтя: Це не просто особиста симпатія Трампа. Частина американських консерваторів справді фасцинована російським лідером, бачачи в ньому «захисника традиційного християнства» через його підтримку законів, що обмежують права ЛГБТ-спільноти.

Практичні наслідки: Трамп може час від часу висловлювати роздратування Путіним, але у нього немає наміру справді протистояти йому. Це кардинально змінює геополітичну ситуацію.

Виклик для Європи: Трачінскі прямо попереджає європейців:

«Я хотів би струсонути європейців, щоб попередити їх про ситуацію. Європа звикла до думки, що США завжди будуть гарантувати мир і безпеку, як ми робили з часів Другої світової. Мені соромно це говорити, але з цим президентом забудьте про цю ідею».

Час діяти: Європа не готова до нової реальності — вона недостатньо інвестувала в оборону і досі надто залежить від Америки в питаннях розвідки та технологій. Але у Європи є всі ресурси — технологічні, наукові, економічні — та населення, щоб стати великою демократичною силою самостійно.

Для України це означає, що розрахунки на американську підтримку можуть виявитися марними, і потрібно активніше шукати союзників у Європі.

Чому це важливо знати

Для українців, які четвертий рік відбивають масштабну російську агресію, трансформація США з надійного демократичного союзника на країну з авторитарними нахилами — питання життя і смерті.

Зміна балансу сил: Якщо Трамп продовжить концентрувати владу та руйнувати американські демократичні інститути, це неминуче вплине на підтримку України. Країна, президент якої захоплюється Путіним і не має наміру йому протистояти, навряд чи залишиться надійним союзником у війні проти російської агресії.

Загроза ізоляції: Ослаблення американської підтримки може спричинити ефект доміно серед інших союзників. Країни, які орієнтувалися на позицію США, можуть переглянути свою політику щодо України, послабивши міжнародну коаліцію підтримки.

Час для нової стратегії: Ці зміни означають, що Україні потрібно терміново диверсифікувати джерела підтримки. Як зазначає Трачінскі, Європа має всі ресурси — економічні, технологічні, людські — щоб стати самостійною демократичною силою.

Висновок для політиків: Українським лідерам варто припинити покладатися виключно на «американський фактор» і активніше розвивати відносини з європейськими партнерами, будувати пряму військово-технічну співпрацю та шукати альтернативні джерела підтримки.

Час діяти — поки американські демократичні інститути ще не остаточно зруйновані.