Біло-блакитний корпус довжиною понад 100 метрів. На папері російський «Янтар» із бази в Калінінграді — науково-дослідне судно для океанографічних досліджень. Але морські течії, планктон та кашалоти цікавлять його екіпаж менше за все. Під маскою наукової діяльності це судно насправді займається шпигунством і гібридними операціями: вивчає підводні інфраструктури країн НАТО, готуючи можливі диверсії.

Британська відповідь на російську загрозу

У листопаді 2024 року, коли «Янтар» черговий раз наблизився до берегів Великої Британії, Лондон відреагував демонстрацією сили. Російське судно під тиском кількох надводних кораблів раптом побачило поряд з собою перлину Королівського флоту — атомний підводний човен HMS Astute.

«Ми ясно показали, що таємно стежили за кожним його рухом, — пояснив у Вестмінстері міністр оборони Джон Хілі. — Ми не вагатимемося вжити рішучих заходів для захисту Сполученого Королівства».

Ця демонстрація сили — не випадковість. За останні півтора року в Балтійському морі було пошкоджено щонайменше 12 підводних кабелів. Формально — «випадково», якорями вантажних суден під керуванням російських екіпажів. Але точність дій викликає серйозні сумніви у випадковості.

Глибини як поле битви

Ці підводні диверсії яскраво ілюструють нову тенденцію: з часу вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року наземні конфлікти поширилися під воду. Морські глибини стають ареною великих маневрів. У разі конфлікту контроль над цим простором може дати країні вирішальну перевагу — наприклад, якщо вона переріже кабелі зв’язку, що з’єднують ворога з рештою світу.

До військового виміру додається зростаючий інтерес великих держав до величезних неосвоєних мінеральних ресурсів морського дна. Поки Ніцца приймає Конференцію ООН з океану (9-13 червня), глибини опинилися в центрі геополітичних інтересів як ніколи раніше.

«Якщо ми не здатні виявити такі загрози, ризикуємо зіткнутися з серйозними тактичними несподіванками», — застерігає контр-адмірал Седрік Шетай, координатор з контролю морського дна. Підводна «темрява» полегшує наступальні дії: противник може розмістити системи прослуховування і зброю — стаціонарну чи мобільну.

ГУГИ — підводна тінь російського Генштабу

«Янтар» — лише вершина айсберга однієї з найзагадковіших організацій Росії — Головного управління глибоководних досліджень (ГУГИ). Це управління створили ще в 1963 році, воно безпосередньо підпорядковане Генштабу армії.

Морська база цієї структури, Оленья Губа, розташована в серці Мурманської області, де базується Північний флот і значна частина атомних підводних ракетоносців (РПКСН). Попри розпад СРСР, Кремль ніколи не припиняв щедро фінансувати цю елітну організацію.

І не даремно. ГУГИ експлуатує кілька спеціалізованих підводних човнів із невідомими місіями. Деякі з них можуть транспортуватися кораблями-носіями, для таємних операцій. Так, БС-64 «Подмосков’є» є носієм унікальної у світі ядерної субмарини «Лошарик», здатної працювати на глибині до 2500 метрів. Її внутрішня структура складається зі сферичних камер. Інший корабель-носій, «Бєлгород», слугує платформою для «Посейдона» — великого дрона з ядерним зарядом, здатного викликати цунамі.

ГУГИ також відповідає за розгортання системи «Гармонія» — мережі автономних роботизованих станцій для виявлення ворожих кораблів і підводних човнів. Ця мережа нагадує систему, встановлену в Атлантиці ще в 1950-х роках США (SOSUS) для виявлення будь-якого судна, що перетинає лінію датчиків між Гренландією, Ісландією та Шотландією.

Китайська «підводна стіна»

«Кораблів, подібних до «Янтаря», в Китаю вже кілька», — зазначає добре обізнаний експерт. У логіці наздоганяння й перевершення американців Пекін множить місії картографування морського дна в усіх морях. І також намагається ущільнити свої підводні мережі волоконно-оптичних кабелів.

«США — найкраще підключена до глобальної мережі країна, Франція — третя, а Китай — на десятому місці, що він вважає неприйнятним з огляду на свої амбіції»,

— наголошує джерело.

Японія поки що залишається точкою прибуття більшості транстихоокеанських караблів. США, побоюючись піратства з боку Пекіну, систематично блокують будь-який проєкт цифрового океанського з’єднання.

Тим часом Китай продовжує наступ і показує зуби. У березні він представив робота, гідного фільму про Джеймса Бонда, здатного перерізати будь-який кабель на глибині 4000 метрів. Двома місяцями раніше він наробив шуму, опустивши кабелеукладач у найглибшу точку планети — Безодню Челленджера (Challenger Deep) на глибині 11 000 метрів у Маріанській западині.

Така здатність відкриває численні можливості: вчені довели, що акустичні хвилі викликають мінімальні коливання сигналу в заглибленому волоконному кабелі. Тому він може слугувати датчиком морської активності. Безодня Челленджера до того ж розташована неподалік від острова Гуам — незамінної військової ланки між американськими базами в Азії та США.

USS Jimmy Carter — американська відповідь

Про цю підводну війну розвідок у Тихому океані відомо дуже мало. Хіба що для проведення таких операцій США мають фатальну зброю: USS Jimmy Carter. Цей унікальний атомний підводний човен подовжили на 30 метрів порівняно з іншими кораблями класу «Сівулф» — за ціною майже 900 мільйонів доларів. Великий шлюз дозволяє йому запускати у великі глибини підводні апарати або спецпідрозділи.

Для яких місій? Таємниця. Відомо лише, що його екіпаж отримав президентську відзнаку за секретну операцію, як і два його славетні попередники — USS Halibut та USS Parche. Ці субмарини виконували численні місії для ЦРУ та АНБ, як розповіла наприкінці 1990-х книга «Холодна війна під морями» Крістофера Дрю та Шеррі Зонтаг.

Серед цих операцій — установлення записувальних пристроїв на військові кабелі зв’язку в Охотському морі, Тихому океані, Баренцовому морі та Арктиці. Інший подвиг — виявлення радянського РПКСН К-129, що затонув посеред Тихого океану в 1968 році. Під прикриттям гірничодобувної діяльності корабель, оснащений мільярдером Говардом Х’юзом на користь ЦРУ, — Glomar Explorer — спробував підняти уламки за допомогою гігантських кліщів. Безуспішно: К-129 розломився. Вдалося підняти лише тонку секцію.

Французьке відставання та амбіції

Франція володіє одним із найбільших морських доменів завдяки заморським територіям — 10,9 мільйона квадратних кілометрів. Але її можливості з глибоководних досліджень довго залишалися обмеженими.

Епізод із виявленням місця затоплення «Мінерви» — французького підводного човна, що затонув біля Тулона з екіпажем із 52 осіб у 1968 році — тоді вдалося вирішити проблему завдяки американським засобам. «Саме тоді ми усвідомили наше технологічне відставання», — пояснив начальник Генштабу ВМС Франції у 2021 році. Державні засоби — тобто IFREMER та Національного флоту — дозволяли досліджувати лише 2 морські милі на день. Довелося звернутися до американської компанії, яка покривала 60 миль на день.

Через кілька місяців після цієї інтервенції Міністерство озброєнь представило стратегію контролю морського дна з метою отримати засоби для його «дослідження», «спостереження за стратегічними інфраструктурами та зонами інтересів» і можливості діяти на глибині до 6000 метрів.

Для отримання військових засобів спостереження до 6000 метрів глибини Генеральне управління озброєнь доручило компанії Exail створити до наступного року тритонний дрон А6К. Паралельно група Louis Dreyfus Armateurs розробляє з ГУО чотиритонний телекерований робот ROV-DeepSea.

Технології майбутнього

Поки що флоти роблять акцент на спостереженні через дрони, які координуються та швидше обробляють інформацію. «Тенденція — колективна робота з дронізованими надводними катерами, які самі зможуть розгортати дрони виявлення та втручання для боротьби з морськими мінами», — уточнює Томас Буре, чия компанія виграла такий контракт у бельгійських і нідерландських армій.

Французький флот уже використовує двометрові підводні планери виробництва Alseamar (Буш-дю-Рон), що використовують течії для пересування, що робить їх практично непомітними. Під час нещодавніх навчань французькі кораблі завдяки їм виявили та умовно знищили «італійські судна», — розповів адмірал Ніколя Вожур.

Кожен підводний човен має власний підпис. Якщо інша субмарина виявить його, не будучи почутою, вона матиме перевагу. Ця мета є предметом безперервної розвідувальної боротьби: нещодавнє розслідування Sunday Times виявило, що російські датчики для збору інформації про чотири британські РПКСН знайшли викинутими на береги Великої Британії.

Майбутнє підводної війни

На думку експертів, «бачити» в глибинах, де плавають ці знаряддя стримування, поки що неможливо. Але автономізація дронів і вбудований ШІ дозволяють це передбачити. Правда, для цього ці об’єкти мають стати точнішими, набагато численнішими і значно дешевшими. Неможливо знати, чи буде такий сценарій можливим через кілька років, кілька десятиліть чи набагато пізніше.

Чому це важливо знати

Контроль за морським дном — не просто технічне завдання, а новий фронт глобальної боротьби за перевагу. Росія та Китай активно розширюють свої можливості для диверсій, збору розвідданих і навіть ядерного залякування. Усе це безпосередньо стосується України, яка має протистояти гібридним загрозам не лише на суші, а й у морі.

Підводна війна — це не футурологія. Вона вже точиться навколо нас. І той, хто опанує глибини, зможе контролювати інфраструктуру, ресурси і глобальну комунікацію. Україні, як морській державі, потрібна стратегія розвитку підводної оборони й участі в коаліціях, які протидіють новим формам загроз.