Перейти до основного вмісту

Києво-Печерська лавра: 975 років невіддільної від України історії

Києво-Печерська лавра відзначає 975-річчя — у свято Успіння Пресвятої Богородиці, 15 серпня. Заснована 1051 року, за часів Ярослава Мудрого, майже тисячу років вона залишається невіддільною від історії України та Європи. Сьогодні заповідник повертає Лаврі український голос, відновлює пошкоджені святині та зберігає спадщину, повідомляє «Національний заповідник Києво-Печерська лавра (Facebook)».

15 Серпня 2026 о 15:25|Історія Києва|⏱ 3 хв читання|Поділитися:
Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври — єдиний храм початку XII століття в Україні, що зберігся майже без перебудов
Фото: Національний заповідник Києво-Печерська лавра (Facebook)

Найважливіше про Київ — у Telegram

Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму

Підписатися

Коли і чому виникла Лавра?

Києво-Печерська лавра веде свій відлік із 1051 року, коли, за «Повістю минулих літ», преподобний Антоній оселився в печері на дніпровських схилах — за часів князя Ярослава Мудрого. День заснування монастир святкує 15 серпня, у свято Успіння Пресвятої Богородиці, і 2026 рік став для обителі особливим: виповнилося рівно 975 років від початку її історії. Майже тисячоліття Лавра стояла на дніпровських схилах, ставши одним із найважливіших духовних і культурних центрів не лише України, а й усієї Європи.

Як виглядала Лавра і що робить її унікальною?

Архітектурний ансамбль Лаври формувався впродовж багатьох століть. Печери, собори, дзвіниці та мури перетворили монастир на справжнє місто в місті. Її підземні галереї, де зберігаються мощі давніх ченців, досі привертають тисячі паломників і туристів. Головний храм обителі — Успенський собор, зруйнований у 1941 році та відбудований у 2000-му, — присвячений саме тому святу, з якого Лавра веде свій відлік. Лавра — це не лише камінь і фрески, а й рукописи, ікони, ювелірні вироби, що дійшли крізь віки. Разом із Софійським собором вона з 1990 року входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО — це перші українські об’єкти, внесені до нього.

Що відбувається з Лаврою сьогодні?

Нині Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» веде копітку роботу з відновлення пошкоджених святинь, повертає обителі український голос і наново відкриває її світові. Дослідники, реставратори та волонтери щодня зберігають спадщину, завдяки якій історія Лаври триває попри всі виклики. Ця праця особливо значима в час, коли Україна боронить право на власну культурну ідентичність. Про те, як руйнувалися київські святині в минулому столітті, kyiv.news розповідав у матеріалі «День, коли замовкли дзвони: 87 років від підриву Михайлівського собору».

Що таке «лавра» і чому цей статус особливий?

«Лавра» — давньогрецьке слово, що спочатку означало вузький провулок або квартал. У церковній традиції так стали називати найбільші й найшанованіші православні монастирі, що мали особливий статус. В Україні Києво-Печерська лавра — найдавніший і найвідоміший монастир із цим титулом, свого роду духовна столиця православного чернецтва на теренах середньовічної Русі.

Чому це важливо знати

Києво-Печерська лавра — це не лише релігійна споруда, а жива пам’ять міста і країни. 975 років її існування охоплюють злети й катастрофи, розквіт і руйнування. Знати цю історію — означає розуміти, чим є Київ і що саме захищає Україна сьогодні. Кожна відреставрована фреска чи врятований рукопис — це внесок у безперервність культурної ідентичності, яку неможливо відібрати.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, 14 тривог за тиждень: у Києві четверо поранених і удар по лікарні. Також ми повідомляли, що валідатори в київських маршрутках з’являться після завершення воєнного стану.

Автор
Києво-Печерська лавра: 975 років невіддільної від України історії
Гринчук Віталій
Журналіст kyiv.news

Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.

Усі статті автора →