Перейти до основного вмісту

День Городецького: «київський Гауді» та його спадщина

4 червня відзначається День Владислава Городецького — видатного архітектора, якого називають «київським Гауді». Саме він подарував місту Будинок з химерами, костел Святого Миколая та будівлю Національного художнього музею України. Про це нагадав Музей Києва, вшановуючи пам’ять архітектора, який понад 30 років жив і працював у столиці.

4 Червня 2026 о 13:17|Культура|⏱ 3 хв читання|Поділитися:
День Городецького: «київський Гауді» та його спадщина

Хто такий Владислав Городецький і чому його порівнюють із Гауді?

Владислав Городецький — один із найвизначніших архітекторів, чия творчість назавжди змінила обличчя Києва. Його роботи вирізняються сміливими декоративними рішеннями, фантастичними скульптурними елементами та еклектичним поєднанням стилів — від модерну до неоготики. Саме за цю незвичайність і схильність до химерних форм архітектора й прозвали «київським Гауді» — за аналогією з іспанським генієм Антоніо Гауді, відомим своїми неповторними спорудами в Барселоні.

Городецький народився у другій половині XIX століття і пов’язав свою творчу долю з Києвом, де реалізував найяскравіші свої проєкти. Понад три десятиліття він формував архітектурне середовище міста, залишивши по собі спадщину, яка й сьогодні приваблює туристів з усього світу.

Які будівлі Городецького стали символами Києва?

Серед найвідоміших творінь архітектора — Будинок з химерами на Банковій вулиці, зведений на початку ХХ століття. Споруда прикрашена скульптурами фантастичних істот, морських тварин і мисливських трофеїв та вважається одним із найоригінальніших зразків київського модерну. Нині будівля є офіційною резиденцією Президента України для прийомів.

Не менш відомий костел Святого Миколая на вулиці Великій Васильківській — зразок неоготичної архітектури з характерними стрілчастими вежами. Споруда є діючим римо-католицьким храмом і охороняється державою як пам’ятка архітектури. Окрім того, Городецький доклав руку до будівлі, де сьогодні розміщений Національний художній музей України, — ще одного визначного об’єкту в центрі столиці.

Що таке «Київський Париж» і де він знаходиться?

На початку ХХ століття вулицю, яка нині носить ім’я Городецького, неофіційно називали «Київським Парижем». Ця назва виникла завдяки вишуканій забудові, до створення якої долучилися провідні київські архітектори того часу — зокрема Едуард Брадтман, Георгій Шлейфер та Павло Альошин. Витончені фасади, характерні для європейської архітектури початку минулого століття, справляли враження паризького бульвару і надавали вулиці особливого шарму.

Сьогодні вулиця Городецького зберігає значну частину тієї історичної забудови і залишається одним із найцікавіших маршрутів для тих, хто хоче відчути дух старого Києва. Як ми раніше писали, збереження таких вулиць — один із пріоритетів містобудівної політики столиці.

Чому спадщина Городецького важлива для сучасного міста?

Архітектурна спадщина Городецького — це не лише естетична цінність, а й частина культурної ідентичності Києва. Його будівлі формують туристичну привабливість столиці та є предметом гордості городян. У контексті сучасних викликів — воєнних загроз і необхідності відновлення — питання збереження таких об’єктів набуває особливої ваги. Як ми раніше писали, пам’ятки архітектури потребують системного захисту і фінансування на державному рівні.

Музей Києва щороку нагадує про День Городецького, аби кияни не забували, хто творив обличчя їхнього міста понад сто років тому.

Чому це важливо знати

Архітектурна спадщина Владислава Городецького — невід’ємна частина образу Києва, яка приваблює туристів і формує культурну пам’ять містян. Знаючи історію творців міста, кияни краще розуміють його цінність і відчувають відповідальність за збереження унікальних будівель для майбутніх поколінь — особливо в умовах воєнного часу.

Раніше ми писали

Автор
День Городецького: «київський Гауді» та його спадщина
Гринчук Віталій
Журналіст kyiv.news

Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.

Усі статті автора →