Біля західного узбережжя Тайваню з глибини океану підняли щелепу, яку більше десяти років не могли достовірно ідентифікувати. Вона була названа Penghu 1 і довго лишалась загадкою — поки група науковців з Японії та Данії не провела аналіз за допомогою нової технології — палеопротеоміки, тобто дослідження давніх білків. Виявилося, що це — щелепа Денісівця, першого, коли-небудь виявленого в Тайвані.

“Ідентифікація Penghu 1 як щелепи Денісівця підтверджує висновки попередніх генетичних досліджень: Денісівці були широко поширені у Східній Азії”, — зазначають автори у журналі Science.

Що знайшли?

• Щелепа — найповніший викопний зразок Денісівця, із відомих менш ніж 15. До цього залишки цього виду знаходили:
  • у Сибіру (печера Денисова, Росія),
  • у Китаї (печера Байшія на Тибетському плато),
  • можливо, у Лаосі (але статус зуба звідти досі під сумнівом).
• Це перша знахідка в Тайвані і найбільш південно-східна серед усіх задокументованих.

Щелепу витягнули з морського дна на відстані 25 км від західного узбережжя Тайваню, але через забруднення та неспроможність вилучити ДНК вона залишалась нерозгаданою.

Як ідентифікували?

Через відсутність придатної ДНК вчені використали аналіз білків (палеопротеоміка) — технологію, що дозволяє зіставляти амінокислотні послідовності білків із базами даних по різних гомінідах.

• Було виявлено 2 амінокислотних варіанти, які трапляються лише у Денісівців.
• Також виявлені статеві білки, характерні для чоловіків, тож Penghu 1 — чоловік.

“Після видалення усіх забруднень залишилось 22 протеїни, які дали понад 2200 амінокислот для аналізу,” — йдеться у публікації.

Що це змінює?

1. Денісівці мешкали значно далі на південь і схід, ніж раніше вважалося — щонайменше на 4000 км далі від печери Денисова.
2. Мали масивні щелепи і великі моляри, на відміну від більш витончених Неандертальців. Це говорить про еволюційні відмінності після розходження між цими двома видами близько 300–400 тис. років тому.
3. Нова знахідка підтверджує, що в Євразії співіснували два дуже різні типи гомінідів:
   • Неандертальці з меншими зубами і високими, легкими щелепами;
   • Денісівці з великими зубами і низькими, міцними щелепами.

Коли жив Penghu 1?

На жаль, точна дата залишається невідомою. Дослідження дало широкий часовий діапазон — від 10 000 до 190 000 років тому.

Попри це, факт, що такі рештки опинились біля берегів Тайваню, ставить під сумнів попередні уявлення про обмеженість ареалу денісівців і натякає на широку мережу міграцій по морю або суші.

Чому це важливо знати

Це відкриття є найбільш значущим вивченням Денісівців за останнє десятиліття. До цього моменту більшість знань базувалися на зубах або уламках кісток, і майже повністю — з одного регіону (Сибір або Китай). Виявлення повної щелепи далеко від цих локацій:

• Підтверджує генетичні сліди Денісівців у сучасних людях у регіонах Південно-Східної Азії, Нової Гвінеї та Австралії.
• Вказує на те, що карта древніх міграцій гомінідів є набагато складнішою і ширшою, ніж вважалося раніше.
• Це також свідчить про потенціал морських маршрутів доісторичних людей, що, ймовірно, могли мати базові навички пересування морем.

Ми навряд чи колись отримаємо повну картину життя Денісівців, але ця знахідка наближає нас до розуміння цієї таємничої гілки еволюції.