Перейти до основного вмісту

Заповіт Кіссінджера: чому Путін зробив свою найбільшу помилку

Через рік після смерті Генрі Кіссінджера його біограф Жеремі Галлон нарешті отримав право оприлюднити їхню останню розмову. Те, що французький юрист розкрив у статті для L’Express, стало політичним заповітом найвпливовішого дипломата XX століття — несподівано критичним щодо Путіна та прихильним до України.

10 Вересня 2025 о 20:23|За кордоном|⏱ 4 хв читання|Поділитися:
Путін зустрічає Кіссінджера у Кремлі
Володимир Путін і колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер. Фото: commons.wikimedia.org (CC BY-SA 2.0)

Найважливіше про Київ — у Telegram

Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму

Підписатися

«Путін зробив найбільшу помилку»

Холодний березневий день 2022 року. Дев’ять днів після початку повномасштабного вторгнення. У засніженому Коннектикуті, за дві години від Нью-Йорка, 99-річний Кіссінджер приймає свого біографа в маєтку, який придбав ще в 1983-му як притулок для роздумів і написання книг.

«Жеремі, я прошу лише одного: усе, про що ми говоритимемо сьогодні, не публікуйте за мого життя»,

— почав розмову колишній держсекретар США. Його тіло було кволим, але погляд залишався пронизливо гострим.

«Я часто зустрічався з Путіним, — сказав Кіссінджер, коли мова зайшла про війну. — Розпочавши наступ на Україну, він, можливо, зробив свою найбільшу помилку. Але я не вважаю, що він став ірраціональним».

Ця фраза від людини, яку десятиліттями звинувачували в надмірній поблажливості до Кремля, звучала як вирок. Кіссінджер, архітектор розрядки з СРСР, визнавав стратегічний провал Росії.

Еволюція від «фінляндизації» до НАТО

Дружина дипломата Ненсі мовчки подала гостю копію статті 2014 року — тієї самої «How the Ukraine crisis ends», яку критики називали проросійською. Тоді Кіссінджер пропонував Україні стати «мостом» між Сходом і Заходом, наслідуючи фінляндську модель нейтралітету.

«Я не шкодую про написане тоді, — зауважив він, побачивши статтю. — Але російський наступ усе змінив. Те, що я пропонував, спосіб мого аналізу — усе це вже не є актуальним. Мені потрібно знайти нову систему координат».

Ця інтелектуальна чесність вражала. Людина, яка формувала світову політику пів століття, публічно переосмислювала свої погляди.

Через рік Кіссінджер здивує багатьох, підтримавши вступ України до НАТО. Його аргументація була типово прагматичною: Україна стала «найкраще озброєною» країною Європи, але її лідери залишаються «найменш досвідченими у стратегічному плані». Членство в Альянсі дозволить Заходу впливати на військові рішення Києва, запобігаючи хаосу біля кордонів ЄС.

Несподівана підтримка від опонента

З іронією Кіссінджер згадав Збігнєва Бжезінського — свого давнього супротивника, архітектора антирадянської політики Картера.

«Навіть Збіг, якого не можна було звинуватити в поблажливості до Путіна, писав у 2014-му, що Україна не повинна входити до НАТО».

Справді, Бжезінський тоді порівнював Путіна з «мафіозним гангстером», але водночас застерігав: Захід не повинен «ні залучати Україну до НАТО, ні налаштовувати цю країну проти Росії».

Проте Буча змінила все. Воєнні злочини перетворили академічні дебати на моральний імператив. Навіть Кіссінджер, майстер realpolitik, визнав: старі формули більше не працюють.

Китайська ілюзія Кремля

Розмова перейшла до осі «Москва – Пекін», про яку Путін і Сі тріумфально оголосили під час Олімпіади-2022. Кіссінджер, який відкрив Америці Китай у 1970-х, був категоричним:

«Це зближення обставин. Воно не є ні міцним, ні тривалим. Протягом усієї моєї кар’єри я бачив лише величезну взаємну недовіру між лідерами цих двох країн».

Для України це означало: ставка Путіна на китайську підтримку була черговою стратегічною помилкою. Пекін використає Москву, але не пожертвує своїми інтересами заради російських амбіцій.

Попередження Європі

Телефон перервав розмову. «Не проходить дня без дзвінка від якогось лідера», — вибачився Кіссінджер, повертаючись. Навіть у 99 років він залишався радником президентів і прем’єрів.

Про Європу він говорив з батьківською турботою та розчаруванням:

«Ви не повинні бути наївними щодо Пекіну. Китай — небезпечний суперник в економіці, технологіях, політиці. Але не впадайте в антикитайську істерію Вашингтону».

Найбільша проблема Європи, на його думку, — військова слабкість:

«Ваша довіра підірвана браком військової потужності. Протягом історії неможливо було впливати на світові справи без гідної оборони».

Це було попередження: без армії Європа залишиться об’єктом, а не суб’єктом геополітики. Україна це вже зрозуміла. Час зрозуміти й Брюсселю.

Чому це важливо знати

Останні роздуми Кіссінджера — це більше, ніж історичний документ. Це стратегічний компас для України та Європи в епоху тектонічних зрушень.

Коли архітектор розрядки з СРСР називає вторгнення «найбільшою помилкою» Путіна, це означає одне: Москва програла стратегічно. Навіть якщо бої тривають, навіть якщо окопи перетинають українські поля — Кремль уже програв у головному. Він перетворив Росію з регіональної держави на глобальну парію, а Україну — з периферії на центр нової європейської архітектури безпеки.

Еволюція Кіссінджера від ідеї «фінляндизації» до підтримки членства України в НАТО — це не просто зміна думки літнього дипломата. Це капітуляція realpolitik перед реальністю: нейтралітет неможливий поруч із державою, яка вважає твоє існування помилкою історії. Коли навіть найхолодніші прагматики визнають необхідність захисту України під парасолькою НАТО, це повинно остаточно закрити дебати в західних столицях.

Для Європи слова Кіссінджера звучать як заповіт-попередження. Людина, яка спостерігала народження та смерть світових порядків, залишила просту істину: без армії континент приречений бути шахівницею, а не гравцем. Україна вже зрозуміла цю істину — і платить за неї найвищу ціну. Європа все ще має шанс засвоїти урок до того, як історія виставить їй рахунок.

Найважливіше про Київ — без спаму

Telegram Threads

Автор
Заповіт Кіссінджера: чому Путін зробив свою найбільшу помилку
Андрій Миколайчук
Журналіст kyiv.news

Медіаменеджер і автор-фрілансер з 1991 року. Займається креативним продакшном та розвитком медіа.

Усі статті автора →