За даними видання, президент США Дональд Трамп минулого тижня повідомив європейським лідерам, що Америка братиме участь у «координації» гарантій безпеки для України після завершення війни — саме на таких гарантіях наполягає Київ для стримування можливої нової агресії Росії після укладення мирної угоди.

Технологічний щит: як США готові підтримати Європу в Україні

За інформацією Financial Times, чотири високопосадовці, обізнані з ходом переговорів, розповіли про нову позицію Вашингтону. Під час численних консультацій американські представники повідомили європейським партнерам про готовність надати так звані «стратегічні підсилювачі». Йдеться про системи розвідки, спостереження та рекогносцировки (ISR), засоби командування й контролю, а також елементи протиповітряної оборони — все це для підтримки потенційного європейського військового контингенту в Україні.

Хоча США вже постачають Україні зенітно-ракетні комплекси Patriot, післявоєнна підтримка матиме ширший масштаб. Американська сторона готова залучити військову авіацію, забезпечити логістичну підтримку та надати наземні радарні системи. Це дозволить створити й підтримувати безпольотну зону над Україною під європейським контролем, а також сформувати надійний повітряний щит для захисту країни.

Після укладення мирної угоди американські технології мала б стати основою системи контролю. Супутникова розвідка забезпечить моніторинг дотримання режиму припинення вогню, а системи командування та зв’язку — координацію дій західних сил на українській території.

Важливо розуміти: ця пропозиція має умову. Американські посадовці чітко дали зрозуміти під час недавніх зустрічей радників з національної безпеки та військового керівництва США й провідних європейських держав — усе залежить від готовності Європи. Європейські столиці мають взяти на себе зобов’язання розмістити в Україні десятки тисяч своїх військовослужбовців. Без цього американська підтримка залишиться лише намірами.

Європейська архітектура безпеки

Західні столиці розробили попередній план багаторівневої системи захисту України. Перший рівень — демілітаризована зона, яку, ймовірно, патрулюватимуть нейтральні миротворці з третіх країн. Склад цих сил мають погодити і Київ, і Москва.

Другий рівень оборони формуватимуть безпосередньо Збройні сили України. За словами трьох посадовців, ці підрозділи розташуються за демілітаризованою зоною, створивши потужний захисний рубіж. НАТО забезпечить їхнє озброєння та підготовку, що значно посилить обороноздатність України.

Третій рівень — європейські сили стримування, які розмістяться в глибині української території. Це буде остання лінія оборони, підкріплена американськими технологічними засобами підтримки, що діятимуть із безпечної відстані.

Ініціативу очолює «Коаліція охочих» — альянс на чолі з Великою Британією та Францією. Ці країни публічно зобов’язалися захищати Україну від можливої повторної російської агресії після завершення війни.

Проте є важливий нюанс, про який європейські чиновники говорять лише за зачиненими дверима: без американської участі план приречений. Європа потребує технологічної підтримки США — для розвідки, координації та захисту власних військових контингентів. Без цього «хребта» вся конструкція безпекових гарантій залишиться лише намірами на папері.

Сумніви та застереження

Червона лінія для Вашингтону залишається незмінною — жодних американських військ на українській землі. Посадовці підкреслюють: США категорично проти розміщення власних підрозділів в Україні, навіть у рамках післявоєнних гарантій безпеки.

Всередині адміністрації Трампа немає єдності щодо рівня залучення. Міністр оборони Піт Геґсет належить до табору скептиків — він побоюється, що навіть обмежена участь може стати пасткою, яка врешті втягне Америку в новий конфлікт із Росією.

Офіційна позиція поки що обережна. Пентагон відмовився коментувати інформацію Financial Times, назвавши описані заходи «попередніми рішеннями» і переадресувавши всі питання до Білого дому.

Представник адміністрації підтвердив лише загальні контури: «Президент Трамп та його команда національної безпеки продовжують взаємодіяти з російськими та українськими чиновниками задля двосторонньої зустрічі [між Путіним та президентом України Володимиром Зеленським], щоб зупинити вбивства та закінчити війну». При цьому додав:

«Не в національних інтересах продовжувати публічні переговори щодо цих питань».

Сам Трамп балансує між обіцянками та невизначеністю. У понеділок він заявив журналістам:

«Ми навіть не обговорювали специфіку гарантій безпеки для України». Але тут же додав: «Ми будемо залучені з точки зору підтримки. Ми збираємося допомогти їм».

Найконкретніше президент висловився в інтерв’ю Fox News минулого тижня, натякнувши на можливу форму допомоги: США «готові допомогти» європейським силам «особливо, можливо, з повітря». Саме ця фраза дала європейцям надію на американську авіаційну та розвідувальну підтримку — без наземної присутності.

Українська позиція

Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак підтвердив інформацію Financial Times, окресливши контури майбутньої системи безпеки. За його словами, кожна країна-учасниця коаліції робитиме свій специфічний внесок:

«Врешті-решт картина буде міксом військової, політичної та економічної підтримки».

Конкретні цифри вже обговорюються.

«Дискусії оберталися навколо чотирьох-п’яти європейських бригад на землі, наданих Коаліцією охочих, плюс “стратегічні підсилювачі” від США», — уточнив Єрмак.

Це означає реальну військову присутність Європи та технологічну підтримку Америки.

Українська сторона відзначає прогрес у переговорах.

«Це велика зміна порівняно з весною», — підкреслив керівник ОП.

За його оцінкою, остання зустріч у Білому домі стала проривною: вона принесла ясність щодо формування системи гарантій безпеки та механізму постачання американської зброї через європейські фінансові інструменти.

Єрмак особливо наголосив на ролі США:

«Америка може забезпечити хребет, який змусить працювати всю архітектуру безпеки та стримування».

Без цього «хребта» європейські зусилля не матимуть необхідної ефективності.

Перешкоди на шляху до миру

Попри оптимізм щодо гарантій безпеки, мирна ініціатива Трампа стикається з серйозними викликами. Кремль уже відхилив пропозицію американського президента організувати зустріч між Путіним та Зеленським. Російський диктатор висуває максималістські вимоги, включно з територіальними поступками, які Київ вважає неприйнятними.

Європа тим часом готується до конкретних кроків. Речниця Єврокомісії Паула Піньйо повідомила, що після вашингтонської зустрічі радники з національної безпеки отримали завдання розробити детальний план гарантій:

«Ми незабаром повинні почути від цієї групи, що буде запропоновано».

Чому це важливо знати

Для України гарантії безпеки — це питання виживання. Без надійної системи колективного захисту Росія може спробувати повторну агресію через роки після підписання мирної угоди. Саме тому позиція США має критичне значення.

Зміна підходу адміністрації Трампа — від повної відмови до готовності надати «розумну силу» — відкриває нове вікно можливостей. Раніше Вашингтон категорично відкидав будь-яку участь у післявоєнних гарантіях. Тепер американці пропонують те, що вміють найкраще: супутникову розвідку, системи раннього попередження, координацію союзних сил та авіаційне прикриття.

Це компроміс, який влаштовує всіх. США не ризикують життям своїх солдатів на землі, але надають технологічний «хребет», без якого європейські сили будуть вразливими. Україна отримує не просто обіцянки, а реальні інструменти стримування — від супутників до систем ППО. Європа бере на себе фізичну присутність, знаючи, що за нею стоїть американська технологічна міць.

Проте залишається ключове «але». Весь план працюватиме лише за умови, що Європа наважиться розмістити десятки тисяч військових в Україні. Це рішення ще не ухвалене, і саме від нього залежить, чи стануть гарантії безпеки реальністю, чи залишаться намірами.

Для України це означає: дипломатична гра триває. Потрібно переконати не лише Вашингтон, а й Берлін, Париж, Лондон. Кожна європейська столиця має зважити ризики та зробити вибір. Від цього вибору залежить архітектура безпеки на десятиліття вперед — і можливість України жити без страху нового вторгнення.