Під час обговорення, присвяченого правам дитини, президентка французького відділення Інституту Аспена Анн-Габріель Айльброннер наголосила на символічному значенні депортацій українських дітей:

«Їхня доля має турбувати нас усіх. Це — втілення того, що відбувається в сучасних конфліктах, де 90% жертв — цивільні, насамперед жінки та діти. Інститут Аспена, який просуває гуманістичні цінності, природно чутливий до цієї проблеми. Ми також вважаємо, що недостатньо лише обурюватися цією трагедією: усі лідери повинні усвідомити, що вони можуть щось зробити, щоб покласти край цьому варварству та краще захистити жінок і дітей від насильства, властивого війнам».

За даними дослідницької лабораторії Humanitarian Research Lab Єльського університету, понад 35 000 українських дітей утримуються на території Росії. Хоча ЮНІСЕФ не підтверджує цю цифру, Аделін Азан підкреслює, що пріоритет організації — домогтися доступу до дітей та сприяти їхньому возз’єднанню з родинами.

«Я не можу підтвердити це число. Проте можу сказати, що ЮНІСЕФ повністю мобілізований для отримання доступу до українських дітей у Росії, допомоги їм у возз’єднанні з родинами та надання необхідної підтримки», — наголосила вона.

Організація глибоко стурбована кількістю дітей, які були розлучені з членами родин через війну в Україні. За словами Азан, ЮНІСЕФ закликає всі сторони конфлікту надати пріоритет пошуку та возз’єднанню родин, а також утриматися від будь-яких дій, що можуть змінити громадянство дитини або ускладнити процес возз’єднання.

«Наш головний пріоритет сьогодні — це можливість отримати доступ до цих дітей. Це заклик, який ми адресуємо державам. Ми багато працюємо в цьому напрямку. З метою дотримання та збереження конфіденційності дітей ми не можемо коментувати конкретні випадки», — додала вона.

Особливу увагу ЮНІСЕФ приділяє психологічному стану дітей, які повернулися з Росії. У співпраці з українським урядом організація забезпечує:

• медичну та психосоціальну допомогу
• освітню підтримку
• пряму допомогу в соціальному захисті
• юридичний супровід
• направлення до адаптованих медичних служб

Також організація сприяє негайній реінтеграції дітей, зокрема через розміщення в прийомних сім’ях.

Дані ЮНІСЕФ свідчать, що кожна п’ята дитина в Україні втратила близьку людину або друга від початку повномасштабної війни. За верифікованими даними ООН, щонайменше 2 889 дітей були вбиті або поранені. Але ця цифра, ймовірно, значно вища.

Кількість дітей, убитих або поранених в Україні між 1 березня та 31 травня 2025 року, зросла більш ніж на 200% порівняно з попереднім кварталом, згідно з даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

У глобальному вимірі ситуація не менш драматична. За оцінками ЮНІСЕФ, наприкінці 2024 року понад 473 мільйони дітей — це більше ніж одна дитина з шести у світі — жили в зонах, охоплених конфліктами. Відсоток дітей у світі, які живуть у зонах конфліктів, подвоївся: з 10% у 1990-х роках до майже 19% сьогодні.

Кілька причин пояснюють ці цифри.

• По-перше, зросле використання вибухової зброї в населених пунктах зараз є основною причиною смерті та поранень дітей у більшості конфліктів, становлячи понад 70% випадків.
• По-друге, вибух випадків сексуального насильства: верифіковані випадки зґвалтувань та інших форм сексуального насильства проти дітей зросли на 35% у 2024 році.

«Дитина, парадоксально, зникає з політичного порядку денного та бюджетів. Як і Сполучені Штати та деякі їхні європейські партнери, Франція за рік теж скоротила свою офіційну допомогу на розвиток майже на 40%. Першими, хто заплатить за це, будуть діти, особливо в зонах війни», — попередила Азан.

Чому це важливо знати

Російська політика депортації українських дітей є частиною системної стратегії знищення української ідентичності. Брак доступу міжнародних організацій, таких як ЮНІСЕФ, до депортованих дітей у Росії свідчить про грубе порушення міжнародного гуманітарного права. Для України та її партнерів це означає нагальну потребу в політичному, дипломатичному й правовому тиску задля повернення дітей та притягнення винних до відповідальності. Захист дітей під час війни — не лише гуманітарне питання, а ключовий елемент національної безпеки.