Цей безневинний, на перший погляд, допис 2013 року переріс у один із найдовших і найзначущіших геополітичних «бромансів», що тривав попри звинувачення Росії у втручанні в американські вибори, розслідування спецпрокурора та вторгнення Росії в Україну, пише Jonathan Lemire у The Atlantic.

Проте останнім часом у цьому «союзі» з’явилися тріщини. Роздратований небажанням Путіна погодитися на припинення вогню в Україні та ескалацією насильства, Трамп уперше за довгий час висловив публічне обурення діями російського лідера. У приватних розмовах він навіть розглядає можливість запровадження нових санкцій проти Москви, щоб змусити її сісти за стіл переговорів. «Щось трапилося з Путіним. Він абсолютно ЗБОЖЕВОЛІВ!» — написав Трамп у своєму Truth Social. Кремль відповів, назвавши ці заяви «емоційними реакціями».

Джон Болтон, колишній радник Трампа з нацбезпеки, зазначив: «Він думав, що зможе укласти угоду за 24 години, бо вони були друзями. Очевидно, це виявилося неправдою. Тепер Путін почав його тиснути».

Спершу Трамп вірив, що Росія готова до компромісу, але після того, як Україна погодилася на 30-денне припинення вогню, а Москва — ні, йому стало очевидно, що Путін грає у затягування. Це обурює Трампа, який почувається приниженим.

Втім, Трамп не хоче остаточно розривати зв’язки. Він оголосив, що зачекає «два тижні» перед ухваленням рішення щодо нових заходів, сподіваючись на прогрес у наступному раунді переговорів, який має відбутися в Стамбулі. Водночас Білий дім не планує відправляти делегацію на ці перемовини, хоча Трамп очікує результатів. Більше того, хоча адміністрація обговорює можливість санкцій, вона побоюється підвищення світових цін на газ та обурення з боку Китаю та Індії через можливі вторинні санкції.

Трамп завжди мав складні стосунки з президентом України Володимиром Зеленським, якого він вважає частково відповідальним за свій імпічмент у 2019 році. В Oval Office він навіть сказав, що «не обов’язково на боці Зеленського, але на боці України — так».

Проте навіть за цієї напруги Зеленський швидко погодився на запропоноване США припинення вогню у березні, тоді як Росія — ні. Навпаки, Москва лише посилила атаки на українські міста, вбиваючи цивільних, включаючи дітей.

Як зауважує Jonathan Lemire, Трамп опинився перед складним вибором між двома суперечливими спокусами: з одного боку, його приваблює можливість укласти угоду з Путіним і, можливо, навіть здобути Нобелівську премію миру, з іншого — його дратує власна неспроможність виконати гучні обіцянки швидкого врегулювання.

Президент, який публічно демонстрував прихильність до Путіна і регулярно критикував американських союзників, тепер стоїть на роздоріжжі: продовжувати дипломатичні спроби чи остаточно припинити діалог. Проте будь-яка поступка — відхід від переговорів або нереалізовані погрози — лише посилить позиції Кремля.

За відсутності американського тиску Путін отримає карт-бланш для ескалації війни в Україні. Європі доведеться взяти на себе основний тягар підтримки Києва, але навіть об’єднаних зусиль континентальних армій буде недостатньо, щоб замінити військово-технічні можливості Сполучених Штатів.

Чому це важливо знати:

Для України це сигнал, що політика США під керівництвом Трампа нестабільна. Його прагнення укласти «велику угоду» з Путіним може призвести до тимчасових поступок Москві, що ослабить підтримку України. Водночас затягування рішень чи демонстративне обурення без конкретних кроків створюють ризики для Києва, адже Росія може скористатися слабкістю американської позиції для ескалації конфлікту. Україні слід посилювати дипломатичні зусилля і працювати з союзниками, щоб не залишитись сам-на-сам із агресією.