Він написав її з політичного притулку у Великій Британії, де мешкає з 2022 року.

«Навіть я змушений визнати: благодійна автократія — це міф. Сінгапурці заслуговують на відкриту й підзвітну багатопартійну демократію».

Легенда, яка більше не працює

Лі Куан Ю очолював Сінгапур з 1959 до 1990 року, встановивши авторитарну модель із жорстким, але ефективним урядуванням: без корупції, із доступним житлом і якісними державними послугами. Він виправдовував обмеження свобод потребою національної стабільності після виходу з Британської імперії й відокремлення від Малайзії.

Але, як зазначає його молодший син:

«Система, яку створив батько, працювала лише тому, що її очолював Лі Куан Ю. Але, як писав Самуель Гантінгтон: “Чесність і ефективність, які Сінгапур має завдяки Лі, підуть разом із ним у могилу”».

Родинний конфлікт, що став політичним вигнанням

Поворотним моментом для Лі Сянь Яна стала суперечка щодо будинку батька. Лі Куан Ю заповідав його знести після смерті, щоби не перетворити на культове місце. Але старший брат — Лі Сянь Лун (Lee Hsien Loong), прем’єр-міністр з 2004 по 2024 рік, відмовився це зробити.

Суперечка вийшла за межі приватного життя. Проти Лі Сянь Яна, його дружини та сина розпочали юридичні переслідування, і родина була змушена емігрувати.

«Ми хотіли виконати останню волю батька. Натомість зіткнулися з репресіями».

Корупція, клептократія та міф про «чистий Сінгапур»

Хоча офіційні зарплати міністрів у Сінгапурі — одні з найвищих у світі (до $1 млн на рік), у 2023 році The Economist поставив країну на 4-те місце у світі за рівнем “олігархічного капіталізму” — одразу після Росії, Чехії й Малайзії.

«Сінгапур посідає четверте місце в нашому індексі олігархічного капіталізму — після Росії, Чехії та Малайзії.» The Economist

«Під покровом бездоганної репутації Сінгапур став прихистком для відмивання грошей: тут осідають російські компанії, китайські олігархи, торговці зброєю з М’янми».

Економіка для еліти — не для народу

Колись символ соціальної справедливості — сьогодні Сінгапур став одним із найдорожчих міст для життя. Ціни на житло зросли, державне забезпечення послабло, транспорт часто ламається, а на ринку праці зростає конкуренція з боку іноземців.

«Сінгапур став майданчиком для супербагатих. А прості громадяни — у прірві між ідеологією та реальністю».

Демократія заборонена — опозиція під судом

Нинішній прем’єр Лоуренс Вонг (Lawrence Wong) очолює уряд із 2024 року. Але People’s Action Party (PAP), яка при владі безперервно з 1959 року, зберігає 83 із 93 мандатів у парламенті.
Вибори, за словами Лі, не є ані вільними, ані чесними — через:

• коротку дев’ятиденну кампанію;
• контроль над ЗМІ;
• гнучкі зміни меж округів (gerrymandering);
• судове переслідування опозиціонерів.

У лютому 2025 року лідера “Workers’ Party” Прітама Сінґха (Pritam Singh) засудили за «неправду під присягою» — за словами самого політика, це політична розправа.

Чому це важливо знати

Цей текст — не просто особиста історія, а симптом розкладання постколоніального авторитаризму, який довго вважався “ефективною моделлю для Азії”.

Якщо навіть син Лі Куан Ю публічно визнає провал системи, — це виклик не лише для Сінгапуру, а й для всього регіону, де автократії досі видаються більшості населення «практичним вибором».

Слова Лі Сянь Яна лунають перед виборами, які, попри репресії, все ще можуть показати бажання змін.

«Мій батько колись сказав: день, коли “PAP” (People’s Action Party) втратить владу, “обов’язково настане”. Можливо, він ближчий, ніж здається».