Меморандум без ціни

Під час зустрічі в Пекіні Володимир Путін і Сі Цзіньпін узгодили «меморандум про будівництво» — юридично зобов’язуючий документ, який фіксує намір реалізувати проєкт потужністю 50 мільярдів кубометрів газу на рік. Хоча питання ціни, яке багато років залишалося головною перешкодою, досі не вирішене, сам факт підписання угоди став політичним сигналом про готовність сторін рухатися вперед.

Голова «Газпрому» Міллер заявив, що наступним етапом стануть переговори про фінансування та комерційні умови постачання. За його словами, «комерційні деталі» будуть надані окремо.

Удар по ринку СПГ

Аналітики наголошують, що цей проєкт може серйозно вплинути на баланс світового ринку газу, особливо для постачальників скрапленого природного газу (СПГ) зі США, Катару та Австралії.

«Це дуже чіткий сигнал… раптово ми виключаємо з рівняння 50 мільярдів кубометрів [попиту]», — заявила Анн-Софі Корбо, дослідниця Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету. За її словами, інвестори, які планують ухвалювати рішення про нові проєкти СПГ, мають підстави для занепокоєння.

Монгольський транзит і терміни

Проєкт передбачає транзит через територію Монголії. Президент цієї країни Ухнаагійн Хурелсух взяв участь у тристоронніх переговорах. Очікується, що газопровід може запрацювати на початку 2030-х років, якщо будівництво розпочнеться цього або наступного року. Угода передбачає постачання газу протягом 30 років.

Сі Цзіньпін наголосив:

«”Твердий зв’язок” має стати ключовим напрямом через активне просування транскордонної інфраструктури та енергетичних проєктів, що з’єднують три країни».

Крім нового газопроводу, сторони також підписали комерційні угоди про збільшення поставок газу існуючими маршрутами на 8 мільярдів кубометрів. Це дозволить довести загальні щорічні постачання до 56 мільярдів кубометрів ще до запуску «Сили Сибіру-2».

Експерти сумніваються

Водночас експерти застерігають від перебільшення масштабів домовленостей. Віктор Гао, голова Китайського інституту енергетичної безпеки, зазначив, що російська заява може бути «дещо передчасною» і радше сигналізує про наміри, ніж про вже досягнуту угоду.

Олександр Габуєв, директор Центру Карнегі «Росія — Євразія» в Берліні, пояснив: розширення існуючих газопроводів виглядає як «реальна угода», але щодо «Сили Сибіру-2» Китай фактично сигналізує:

«Так, ми зацікавлені, ми приймаємо маршрут через Монголію — але давайте поговоримо про ціну та умови».

За його словами, юридично зобов’язуючий меморандум без ціни чи термінів не є остаточною угодою.

Стратегічне партнерство

Нині Росія вже є найбільшим постачальником трубопровідного газу та третім постачальником СПГ для Китаю після Австралії й Катару. Запуск «Сили Сибіру-2» різко збільшить закупівлі Китаєм російського газу й допоможе Москві компенсувати втрату європейського ринку після масштабного вторгнення в Україну.

Путін наголосив, що його «тісна комунікація» з Сі

«відображає стратегічний характер російсько-китайських відносин, які перебувають на безпрецедентно високому рівні».

Зустріч лідерів відбулася в рамках тижня інтенсивної дипломатії для китайського президента, який приймає десятки світових лідерів на конференції з безпеки Шанхайської організації співробітництва в Тяньцзіні. Пекін прагне представити себе як надійну альтернативу глобальному порядку на чолі зі США.

Чому це важливо знати

Поглиблення енергетичного партнерства Росії та Китаю створює нові виклики для України. По-перше, Пекін отримує додатковий важіль у переговорах із США та Європою, оскільки матиме гарантовані обсяги дешевого газу. По-друге, для Москви це спроба компенсувати скорочення доходів від втрати європейських ринків після початку війни проти України, що може подовжити ресурсну базу російської агресії.

Для української аудиторії важливо усвідомлювати: енергетичні угоди Кремля з Китаєм мають не лише економічний, а й стратегічний характер. Вони зміцнюють союз Москви та Пекіну проти західного світу та створюють альтернативну енергетичну архітектуру, незалежну від санкційного тиску. Це може ускладнити міжнародні зусилля щодо економічної ізоляції Росії та вплинути на тривалість війни.