Крах долара США: від теорії до реальності

Традиційна економічна теорія припускала, що запровадження тарифів має зміцнювати долар США: тарифи роблять імпорт дорожчим, знижують попит на іноземні валюти, а очікувана інфляція підштовхує Федеральну резервну систему (Federal Reserve) до жорсткішої монетарної політики, що зазвичай підтримує курс долара.

Чому долар втрачає статус «валюти-притулку»

Крім того, долар завжди розглядався як «валюта-притулок» у періоди глобальної нестабільності.

Однак реальність виявилася іншою.

Індекс долара DXY з січня 2025 року знизився до найнижчого рівня за три роки, незважаючи на зростання глобальної невизначеності через тарифну політику президента США Дональда Трампа (Donald Trump). Інвестори більше не вбачають у доларі автоматичний захист у кризові моменти.

Ще тривожнішим сигналом стала переоцінка ролі американських казначейських облігацій як безпечного активу. Зростають побоювання щодо:

• непередбачуваності політики Трампа,
• загроз академічній свободі та незалежності судової влади,
• політичного тиску на Федеральну резервну систему.

Ці фактори змусили багатьох інвесторів сумніватися у надійності казначейських облігацій США (U.S. Treasury securities).

Риторика про «американську винятковість» змінилася страхами рецесії. Сподівання на те, що податкові знижки та дерегуляція під час другого терміну Трампа прискорять економічне зростання, поступилися місцем побоюванням, що хаотична торгова політика та безпрецедентна невизначеність можуть спровокувати економічний спад.

Хоча традиційно рецесійні побоювання знижують дохідність облігацій, загроза стагфляції наразі стримує інвесторів від купівлі Treasurys.

Фіскальні проблеми США також посилюють ризики. У 2024 році:

• чисті виплати за обслуговування державного боргу ($949 млрд) перевищили витрати на оборону ($826 млрд).

Міністр фінансів США Скотт Бессент (Scott Bessent), розуміючи проблему зростаючого боргового навантаження, намагається переконати Трампа зосередитися на зниженні довгострокових ставок. Проте ризик використання фінансової репресії та допущення підвищеної інфляції для зменшення боргового тягаря залишається реальним.

Ще одна тривожна ознака — зростання розриву в прибутковості між американськими казначейськими облігаціями та німецькими облігаціями (Bunds). Навіть при різниці понад 200 базисних пунктів на користь США, євро зріс проти долара, що свідчить про втрату довіри до американських активів. Японська єна також зміцнилася.

На цьому тлі ціни на золото перевищили $3500 за унцію — це рекордний показник.

Глобальні наслідки: чи настане ера багатополярної фінансової системи

Ключове питання: Чи є ці коливання тимчасовим явищем, чи ми спостерігаємо фундаментальні зрушення у глобальній фінансовій системі?

Історія вказує, що долар США вже проходив цикли зміцнення і ослаблення після краху Бреттон-Вудської системи у 1970-х роках. Можливо, нині ми на початку нового періоду довготривалого ослаблення долара.

Хоча інерційні переваги долара залишаються сильними, історичний досвід заміни британського фунта доларом США у 1920–1930-х роках свідчить, що зміни можливі.

Багатополярна валютна система може стати реальністю, якщо:

• Єврозона розширить випуск спільних облігацій у євро;
• Китай відкриє свої фінансові ринки для міжнародних інвесторів.

Країни БРІКС і нові економіки також прагнуть зменшити залежність від долара і посилити свій вплив.

Економіст Баррі Айхенгрін (Barry Eichengreen) зазначає:

“Для збереження глобального статусу долара Трамп має сприяти фінансовій стабільності, обмежувати застосування тарифів і зміцнювати геополітичні союзи.”

Однак замість цього адміністрація Трампа своєю хаотичною політикою лише пришвидшує ризик глобальної фінансової перебудови й ослаблення фінансової гегемонії США.

Чому це важливо знати:

Ослаблення долара США може спричинити серйозні наслідки для глобальної фінансової системи: валютні коливання, падіння ліквідності, зміщення торговельних потоків. Для України та інших країн це сигнал до диверсифікації фінансових ризиків, активнішої роботи з альтернативними ринками і підготовки до можливих зрушень у міжнародній економічній архітектурі.