Умови участі Китаю

Китайська влада сигналізувала про готовність долучитися до миротворчих сил в Україні, але висунула чітку умову. За словами дипломатів ЄС, які посилаються на китайські урядові кола, Пекін розглядатиме таку можливість лише, «якщо миротворчі сили будуть розгорнуті на основі мандата Організації Об’єднаних Націй»

Проте європейські політики висловлюють серйозні застереження щодо справжніх намірів Китаю. Високопоставлений дипломат ЄС, обізнаний із поточними консультаціями, попередив: «Існує також небезпека, що Китай в Україні насамперед хотітиме шпигувати і в разі конфлікту замість нейтральної позиції займе чітко проросійську позицію»

Реакція Європи

У Брюсселі китайська ініціатива викликала суперечливі оцінки. Прихильники ідеї вважають, що участь країн Глобального Півдня, зокрема Китаю, може підвищити легітимність миротворчої місії та полегшити її сприйняття всіма сторонами конфлікту.

Водночас більшість країн ЄС скептично ставляться до необхідності отримувати мандат ООН для розгортання миротворчих сил. Їхні застереження пов’язані з різними міркуваннями — від процедурних складнощів до побоювань щодо можливого блокування рішення в Раді безпеки ООН. На цьому тлі виділяється позиція Італії, яка вже кілька місяців наполегливо відстоює ідею отримання мандата ООН для майбутньої миротворчої місії.

Позиція Росії

Москва намагається забезпечити собі ключову роль у будь-яких безпекових домовленостях щодо України. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у середу категорично заявив, що обговорення гарантій безпеки для України без участі Росії та, можливо, Китаю не матиме сенсу:

«Захід дуже добре розуміє, що серйозна дискусія про гарантії безпеки без Російської Федерації — це утопія»

Ця жорстка позиція російського міністра контрастує із більш оптимістичними оцінками президента США Дональда Трампа. Після телефонної розмови з Володимиром Путіним 19 серпня американський лідер заявив, що не вважає європейські гарантії безпеки проблемою для кремлівського керівника, натякаючи на можливість компромісу.

Відповідь України

Президент України Володимир Зеленський рішуче відхилив вимоги Лаврова щодо залучення Китаю до гарантій безпеки. «Нам потрібні гарантії безпеки лише від тих країн, які готові нам допомагати», — чітко заявив український лідер.

Позиція Києва ґрунтується на конкретних фактах про роль Пекіну у війні. З початку повномасштабного вторгнення Китай фактично підтримує російську агресію: купує російську нафту на мільярди доларів, забезпечуючи кремлівський бюджет, та постачає електронні компоненти, необхідні для виробництва високоточної зброї. До того ж, Москва і Пекін підкреслено демонструють своє стратегічне партнерство, яке самі називають «безмежним», що ставить під сумнів можливість нейтральної позиції Китаю стосовно російсько-ураїнської війни.

Що включають гарантії безпеки

Західні партнери розглядають гарантії безпеки для України значно ширше, ніж просто військову підтримку в разі нападу за зразком статті 5 договору НАТО. Це комплексний підхід закріплено в декларації G7 від середини липня 2023 року та «Спільних зобов’язаннях із безпеки між ЄС та Україною» від кінця липня 2024 року.

Гарантії безпеки охоплюють:

• підготовку українських збройних сил
• постачання зброї
• допомогу в розбудові оборонної промисловості
• обмін розвідувальною інформацією
• санкції проти агресора
• економічну співпрацю
• поступове членство України в ЄС

Проте європейських партнерів зараз більше турбує практичне питання — як забезпечити дотримання можливого припинення вогню чи мирної угоди. Розробляється трирівнева система оборони: Україна формуватиме першу потужну лінію захисту, європейські та за потреби позаєвропейські сили створять другу лінію оборони, а США готові надати повітряну підтримку як третій рівень захисту в разі ескалації.

Технології моніторингу миру

Європейські дипломати розглядають нові підходи до контролю за дотриманням перемир’я. За їхніми словами, замість традиційного патрулювання основну роль у моніторингу на лінії фронту відіграватимуть безпілотники. Це дозволить ефективніше відстежувати ситуацію та знизити ризики для персоналу миротворців.

Ключове питання — які повноваження матимуть миротворці в разі порушення режиму припинення вогню. Це має бути чітко прописано в мандаті місії. Розглядаються два основні сценарії. Перший — за моделлю місії ОБСЄ, яка спостерігала за виконанням Мінських домовленостей після окупації Криму та частини Донбасу в 2014 році. Тоді спостерігачі лише фіксували та звітували про порушення, не маючи права втручатися.

Другий варіант передбачає активнішу роль: мандат може надати миротворцям право застосовувати силу для припинення ескалації та захисту цивільного населення. Вибір між цими підходами визначатиме ефективність майбутньої місії.

Американський фактор

Штаб-квартира НАТО в Брюсселі напружено очікує на оголошення американських планів щодо скорочення військового контингенту США в Європі. Презентацію, яку мав провести заступник міністра оборони США Елбрідж Колбі в першій половині вересня, перенесено. Тепер її очікують після завершення російсько-білоруських навчань «Запад» у середині вересня — найімовірніше, не раніше кінця місяця.

За інформацією джерел у НАТО, масштаби скорочення вражають: Вашингтон планує вивести «від 40 000 до 70 000 із загальної кількості до 100 000 солдатів» з Європи. Частину виведених підрозділів перекинуть на американську територію для посилення охорони кордонів та підтримання громадського порядку в містах.

Такі радикальні зміни змусять європейських союзників терміново переглянути свої оборонні стратегії. Особливе навантаження ляже на Бундесвер та армії інших країн ЄС, які мають компенсувати зменшення американської присутності власними силами.

Чому це важливо знати

Китайська ініціатива щодо миротворців розкриває справжні геополітичні амбіції Пекіну. Під гаслами миру Китай намагається закріпитися в європейській безпековій архітектурі та отримати важелі впливу на врегулювання конфлікту. Для України це означає загрозу легітимізації проросійської позиції всередині миротворчої місії, адже Пекін уже довів свою упередженість мільярдними закупівлями російських енергоносіїв та постачанням компонентів для російського ВПК.

Паралельно розгортається ще одна критична зміна — скорочення американської військової присутності в Європі на 40–70 тисяч військових кардинально змінює безпекову рівновагу на континенті. Європейським країнам доведеться не просто заповнити цю прогалину власними силами, а й терміново переосмислити всю систему колективної оборони.

Ці два процеси — спроба Китаю увійти в європейську безпеку та послаблення американських гарантій — формують нову реальність. Україні та її союзникам потрібно виробити стратегію, яка не допустить перетворення миротворчої місії на інструмент закріплення російських завоювань, водночас забезпечивши надійні гарантії безпеки в умовах зміни глобального балансу сил.