Попри складні відносини з Пекіном, Нью-Делі прагне захистити свої інтереси в умовах стратегічної невизначеності з боку Вашингтону.

Нові тарифи США та відповідь Нью-Делі

Ранок 30 липня 2025 року приніс Індії неприємний сюрприз: президент США Дональд Трамп оголосив про запровадження 25-відсоткових мит на індійський імпорт. Для країни, яка вважала себе стратегічним партнером Вашингтону, це стало холодним душем — особливо враховуючи, що такі самі тарифи США застосовують до свого головного супротивника, Китаю.

Час оголошення виявився символічним. Саме тоді, коли Нью-Делі обережно відновлювало економічні зв’язки з Пекіном після п’ятирічної паузи, спричиненої кривавими сутичками в Гімалаях 2020 року, Вашингтон фактично штовхнув Індію в обійми Китаю.

Критики одразу ж закидали уряду Моді «капітуляцію перед Пекіном» та «зраду демократичних цінностей». Однак досвідчені аналітики бачать ситуацію інакше. Індія не змінює свій стратегічний курс і не стає сателітом Китаю. Натомість Нью-Делі демонструє дипломатичну гнучкість, необхідну для виживання в новому світі, де вчорашні союзники можуть за ніч перетворитися на торговельних ворогів.

У трикутнику США–Китай–Індія з’явилася нова динаміка. Вашингтон більше не гарантує преференцій своїм партнерам, Пекін шукає нових друзів на тлі американського тиску, а Нью-Делі вчиться грати на суперечностях між двома гігантами. Це не зрада принципів — це прагматизм країни, яка хоче стати третьою економікою світу, а не заручником чужих конфліктів.

Як розпочалося економічне потепління між Індією та Китаєм

У жовтні 2024 року, після п’ятирічної перерви, Нарендра Моді та Сі Цзіньпін провели особисту зустріч на саміті BRICS.

Внаслідок домовленостей:

• Індійські військові відновили патрулювання прикордонних територій
• Китай знову дозволив паломництва індійців до гори Кайлаш
• Індія зняла заборону на туристичні візи для китайських громадян
• Відновилися культурні та медійні обміни, обговорюється відновлення авіасполучення

Ці жести не означають капітуляції — вони є частиною контрольованого відкриття в обмін на поступки з боку Китаю.

Економічні мотиви: 15 мільярдів доларів збитків через ізоляцію

Цифри, які озвучила міністр фінансів Нірмала Сітхараман, шокували навіть скептиків китайсько-індійського зближення. Політика ізоляції коштувала індійській економіці 15 мільярдів доларів прямих втрат і 100 тисяч робочих місць за чотири роки. Великий бізнес більше не готовий платити таку ціну за геополітичні амбіції.

Найбільше постраждала електронна промисловість — сектор, критично важливий для технологічних амбіцій Індії. Проблема в тому, що Китай контролює 60% світового виробництва електроніки, і обійти цю реальність неможливо. Індійські компанії опинилися в пастці: без китайських компонентів і спеціалістів вони не можуть конкурувати на глобальному ринку. Візові обмеження та бюрократичні перепони лише погіршили ситуацію, фактично паралізувавши цілі виробничі ланцюги.

Тиск бізнесу змусив уряд переглянути позицію. NITI Aayog — мозковий центр при прем’єр-міністрі — запропонував компромісне рішення: дозволити китайським інвесторам володіти до 24% акцій в індійських компаніях без спеціальних дозволів. Це дасть змогу залучити китайський капітал, але зберегти контроль в індійських руках.

Ще далі пішли автори урядового Економічного дослідження 2023—2024 років. Вони відверто рекомендують запросити китайські компанії будувати в Індії фабрики для експортного виробництва. Логіка проста: краще мати китайські заводи на індійській території, які створюють робочі місця та передають технології, ніж імпортувати готову продукцію з Китаю.

Такий прагматизм відображає нову економічну реальність: в епоху глобальних виробничих ланцюгів повна ізоляція від Китаю — це шлях до технологічного відставання та економічних втрат.

Геополітичні фактори: недовіра до США та зміна розкладу сил

Серія суперечливих кроків адміністрації Трампа змусила Індію переосмислити надійність американського партнерства. Нью-Делі з тривогою спостерігає, як Вашингтон одночасно загострює відносини з союзниками та йде на поступки супротивникам.

Особливо болісно для Індії виглядає раптове потепління між США та Пакистаном. У червні Трамп особисто прийняв начальника штабу пакистанської армії генерала Асіма Муніра — після того, як Ісламабад несподівано висунув американського президента на Нобелівську премію миру. Ще більше вразило Нью-Делі нагородження генерала Майкла Курілли, командувача Центрального командування США, однією з найвищих державних відзнак Пакистану. Для Індії, яка роками намагалася ізолювати Ісламабад через підтримку тероризму, такі жести виглядають як зрада.

Паралельно Вашингтон демонструє м’якість щодо Китаю. Адміністрація дозволила продаж передових чипів Nvidia H20 Пекіну, фактично послабивши технологічні санкції. Ще показовішим став епізод із президентом Тайваню Лаєм Чин-те: Білий дім відмовив йому в традиційній зупинці в Нью-Йорку, побоюючись реакції Пекіну.

На цьому тлі китайська економіка демонструє несподівану стійкість — 5,3% зростання в першому півріччі, незважаючи на тарифну війну. Після трьох раундів переговорів США та Китай продовжили «тарифне перемир’я», що в Нью-Делі сприйняли як ознаку можливої «великої угоди» між Вашингтоном і Пекіном.

Для Індії ці сигнали складаються в тривожну картину: США готові пожертвувати інтересами союзників заради власної вигоди. В таких умовах покладатися виключно на американську підтримку стає небезпечно, що змушує Нью-Делі шукати власний баланс у відносинах з Китаєм.

Точка болю для Китаю — Пакистан

Несподіване зближення Вашингтону з Ісламабадом створило нову напругу в регіоні, якою вміло користується Індія. Для Пекіну, який десятиліттями вважав Пакистан своїм надійним союзником, американська активність стала неприємним сюрпризом.

Китайські стратеги бачать у діях США приховану загрозу своїм інтересам. Найбільше занепокоєння викликає доля Китайсько-пакистанського економічного коридору (CPEC) — флагманського проєкту «Поясу і шляху» вартістю понад 60 мільярдів доларів. Пекін підозрює, що Вашингтон може використати своє нове зближення з Ісламабадом для підриву цієї ініціативи.

Додаткову тривогу в Китаї викликають плани США створити в Пакистані регіональний центр шифрування для Південної Азії. Китайські експерти вважають, що така інфраструктура може завадити просуванню юаня як альтернативної валюти для міжнародних розрахунків у регіоні — одній з ключових цілей Пекіну.

Для Нью-Делі ця ситуація створює унікальне вікно можливостей. Поки Китай стурбований американською активністю біля своїх кордонів і можливою втратою впливу на традиційного союзника, Індія може запропонувати економічне партнерство як взаємовигідну альтернативу. Пекін, який не хоче втрачати позиції в Південній Азії, може бути більш гнучким у переговорах з Нью-Делі — особливо якщо це допоможе компенсувати потенційні втрати в Пакистані.

Стратегічна автономія Індії: не все так однозначно

Попри економічне зближення з Китаєм, Індія залишається непоступливою у питаннях безпеки. Нью-Делі демонструє готовність відстоювати свої інтереси навіть у процесі налагодження відносин з Пекіном.

По-перше, Індія відмовилася підписати спільну заяву міністрів оборони ШОС, оскільки документ не відображав занепокоєння Нью-Делі щодо тероризму. Це принципова позиція для країни, яка десятиліттями стикається з терористичними загрозами.

По-друге, після теракту в Пахалгамі у квітні Індія розпочала операцію «Сіндур» (Operation Sindoor) — наймасштабнішу військову кампанію з часів індо-пакистанської війни 1971 року. Нью-Делі завдало ударів по тренувальних таборах терористів у Пакистані, продемонструвавши готовність жорстко відповідати на загрози.

По-третє, коли міністр закордонних справ С. Джайшанкар у липні вперше за п’ять років відвідав Китай, він не став дипломатично мовчати. Навпаки — відверто висловив претензії щодо недостатньої уваги ШОС до боротьби з тероризмом та екстремізмом, нагадавши, що організацію створили саме для протидії цим загрозам.

Така поведінка доводить: економічне зближення з Пекіном — це не капітуляція, а прагматичний розрахунок. Індія прагне до 2030 року стати третьою економікою світу, і для цього потрібні технології та інвестиції. Водночас Нью-Делі чітко окреслює червоні лінії у сфері безпеки, демонструючи здатність балансувати між економічними вигодами та стратегічними інтересами. І їй потрібні технології та капітал — які може надати Китай.

Чому це важливо знати

Прагматичний поворот Індії до Китаю — ознака змін у глобальному балансі сил, де країни Глобального півдня дедалі частіше ухвалюють незалежні рішення без орієнтації виключно на США.

Для України це означає кілька важливих сигналів:

• Позиція Індії щодо війни в Україні може залишатися нейтральною або стриманою, якщо Нью-Делі вважатиме, що Вашингтон зменшує свою підтримку союзників
• Роль Китаю в регіоні зростає, і стратегічна автономія Індії — це шанс для Києва шукати діалог не лише з колективним Заходом, а й з важливими гравцями Півдня
• Нова реальність багатополярного світу вимагає гнучкості й проактивної дипломатії, де економіка, а не лише ідеологія, визначає партнерства

Для України важливо стежити за такими зсувами, щоб адаптувати власну міжнародну стратегію відповідно до нових глобальних трендів.