Що сталося з армією Врангеля

11 листопада 1920 року генерал Петро Врангель віддав наказ про евакуацію з Криму після прориву Червоної армії через Перекопський перешийок. На кораблях під Андріївським прапором з портів Севастополя, Ялти та Феодосії вивезли військових, членів їхніх родин і цивільних біженців. Евакуація проходила організовано — Врангель заздалегідь підготував план, навчившись на досвіді катастрофічних евакуацій з Новоросійська та Одеси. Флотилія прямувала до Константинополя (Стамбулу), який на той час перебував під окупацією Великої Британії та Франції.

Частини російської армії розмістили у таборах біля Галліполі, в околицях Стамбулу та на острові Лемнос. Умови були важкими — голе поле, наметове містечко, обмежені запаси. Але разом з військовими до турецької столиці прибули представники російської аристократії, інтелігенції та богеми. Саме вони принесли зі собою новий елемент — культуру вживання кокаїну.

Нічне життя з «білою отрутою»

Російські військові, аристократи та артисти швидко освоїлися в Пері та Каракьой — районах європейської частини Стамбулу. Вони відкривали кабаре, ресторани, влаштовували музичні вечори. Стамбул, який і без того був окупований британцями та французами, отримав ще один різновид «окупації» — культурний. «Це була окупація в окупації», — пише Hürriyet, посилаючись на спогади тієї епохи.

Разом з новою розважальною культурою білі емігранти принесли кокаїн. Професор Мазхар Осман, який вважається засновником сучасної психіатрії в Туреччині, 1934 року опублікував книгу Keyf Veren Zehirler», в якій детально описав, як кокаїн увійшов до побуту стамбульської богеми.

«Ми, турки, дізналися про кокаїн від вишуканих, примхливих людей з армії Врангеля», — писав Мазхар Осман.

За словами психіатра, під час окупації Стамбулу російські біженці почали поширювати новий «засіб розваги» під назвою «російський нюхальний тютюн». Турецькі лікарі саме так визначили початок епідемії кокаїнової залежності в місті.

Що відомо про Мазхара Османа

Мазхар Осман Узман (1884-1951) був піонером турецької психіатрії. 1904 року він закінчив Військово-медичну школу, потім двічі їздив до Німеччини на стажування, де працював з Альцгеймером та Крепеліном — найвидатнішими психіатрами того часу. Після повернення Мазхар Осман став головним лікарем психіатричного відділення в Стамбулі, а 1927 року заснував лікарню Бакиркьой — першу сучасну психіатричну лікарню в Туреччині.

Його книга Keyf Veren Zehirler стала першим турецьким науковим дослідженням про наркотики. У ній Мазхар Осман докладно описав вплив кокаїну на організм і психіку, а також соціальні наслідки його поширення.

Як султан заборонив кокаїн

За даними Мазхара Османа, ще за часів султана Абдулгаміда II (правив 1876-1909) кокаїн був під забороною в Османській імперії. Навіть лікарі не могли використовувати його як ліки.

«Падишах видав указ, який забороняв застосування кокаїну навіть у медичних цілях, оскільки виявилася його нестабільна дія — навіть у терапевтичних дозах з’являлися ознаки отруєння», — писав психіатр.

Однак після окупації Стамбулу 1918 року та прибуття білих емігрантів 1920-го ситуація змінилася. Кокаїн став частиною «нового життя» у розважальних закладах, де зустрічалися турецька богема та російські аристократи.

Опис «кокаїнових вечірок»

Мазхар Осман залишив докладний опис того, як виглядали «кокаїнові вечірки» у Стамбулі 1920-х років.

«Кокаїн — це отрута, яка найбільше виявляє справжню натуру людини. Після вдихання порошку людина викладає всі свої чесноти і вади, нічого не залишається прихованим», — писав він.

За словами психіатра, залежні рідко вживали кокаїн наодинці — вони влаштовували «групові ритуали».

«Вони розмовляють про філософію, мистецтво. Кожен запитує сам себе і сам відповідає, всі — як окремі грамофони», — описував Мазхар Осман атмосферу таких зібрань.

Психіатр зазначав, що кокаїн швидко знищував моральні обмеження:

«Зникає сором, ревнощі, почуття честі. Моральність гасне, гідність і совість стають чужими».

Особливо небезпечним він вважав вплив на сексуальну поведінку — кокаїн провокував розпуту і знімав усі соціальні бар’єри.

Як влада боролася з проблемою

Турецький уряд швидко зреагував на нову загрозу. Мазхар Осман був членом спеціальної комісії, яка розробляла законодавство про боротьбу з наркотиками.

«Ми запропонували окремі покарання для тих, хто вперше спробував, для залежних, для тих, хто втягує інших, і для торговців», — згадував психіатр.

За його словами, комісія ставилася до наркозалежності як до хвороби, але жорстко карала розповсюджувачів.

«Наш підхід був повністю підтриманий», — підсумовував Мазхар Осман.

Згідно з Вікіпедією, кокаїн здобув величезну популярність як наркотик у 1910-ті роки, особливо після введення сухого закону в Росії 1914 року. Про застосування кокаїну під час Першої світової війни та революції розповідали в своїх романах Олександр Вертинський та інші діячі тієї епохи.

Контекст: хто ще втікав до Стамбулу в 1920-х

Стамбул 1920-х років став притулком не лише для російських білоемігрантів. За даними українських дослідників, після поразки Української Народної Республіки до турецької столиці також прибули сотні українських емігрантів. Масштабні хвилі еміграції розпочалися у 1919-1920 роках, коли українці рятувалися від червоного терору.

На відміну від російської білої еміграції, українці перебували в набагато скрутнішому становищі. Українська громада формувалася важко, але поступово її представники відкривали ресторації, крамниці, займалися торгівлею.

Чому це важливо знати

Історія поширення кокаїну в Стамбулі 1920-х років показує, як геополітичні катастрофи впливають на культурні та соціальні процеси. Падіння Російської імперії, Громадянська війна та масова еміграція створили унікальну ситуацію: у Стамбулі зіткнулися різні культури, традиції та способи життя. Разом з артистичною богемою та аристократичним шиком білі емігранти принесли темну сторону свого світу — наркотичну залежність, яка швидко поширилася серед місцевої еліти. Це стало першою документованою наркоепідемією в історії сучасної Туреччини.