Олександр Гречко звинувачує міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка в автомобілецентричному підході, через який страждають ветерани, люди з інвалідністю та батьки дітей з візочками. Парадокс: перехід є частиною ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів», але МВС продовжує блокувати погодження.

Хронологія шестирічного конфлікту

Проєкт наземного переходу біля станції метро «Університет» переміг у Громадському бюджеті столиці 2019 року, набравши 862 голоси. У 2020 році Київська міськрада виділила на реалізацію 402 тисячі гривень, але Патрульна поліція відмовила у погодженні. Відтоді відмов було дев’ять — кожного разу з тим самим формулюванням про загрозу руху транспорту.

28 жовтня 2025 року архітекторка Іванна Малій зареєструвала петицію до президента з проханням вплинути на ситуацію — вона на цей час набрала понад шість тисяч підписів із необхідних 25 тисяч. У листопаді активісти провели три акції протесту, перекриваючи вулицю та самостійно намалювавши 2-3 листопада наземний перехід з написом: «Де наш перехід?»

До 1985 року наземний перехід на цьому місці існував, але його замінили підземним із 79 сходинками — загальна висота яких була б як п’ятиповерховий будинок. У 2017 році мер Віталій Кличко підписав Стратегію розвитку Києва до 2025 року з курсом на безбар’єрність та збільшення кількості наземних переходів.

Аргументи сторін конфлікту

Патрульна поліція наполягає, що наземний перехід «перешкодить руху транспорту», підвищить ризик ДТП та створить затори. Альтернатива, яку пропонують правоохоронці, — встановлення ліфтів у підземному переході.

КМДА та активісти наводять контраргументи. 21 листопада 2025 року міська влада представила комп’ютерне моделювання від Центру організації дорожнього руху, яке показало: наземний перехід не створить транспортного колапсу, а середня швидкість руху може навіть збільшитися. Для людей з інвалідністю перехід скоротить безбар’єрний маршрут на 500 метрів та заощадить мінімум 10 хвилин.

Активісти також зазначають, що ліфти в підземних переходах часто не працюють через блекаути та поломки. Приклад успішної реалізації — наземний перехід Хрещатик-Прорізна, який став популярним серед киян, у підземку майже ніхто не ходить, а обіцяного колапсу не відбулося.

Системна проблема по всій Україні

В Україні трохи більше ніж 400 підземних переходів, у Києві — 262. Продубльовано наземними лише пару десятків, а темп будівництва становить максимум чотири-п’ять переходів на рік. Це свідчить про системну проблему, коли декларований курс на безбар’єрність розбивається об опір правоохоронних органів.

Олександр Гречко, співзасновник громадської організації «Пасажири Києва», звинувачує особисто міністра Ігоря Клименка в автомобілецентричному підході. За словами урбаніста, посадові особи пересуваються службовими автомобілями та не розуміють потреб людей з інвалідністю, ветеранів з ампутацією, батьків із візочками та літніх людей.

Іванна Малій підкреслює, що Клименко очолював Національну поліцію у 2019–2023 роках — саме тоді почалися систематичні відмови. Зараз як міністр МВС він продовжує лінію блокування наземних переходів по всій країні.

Абсурд ситуації: від першої леді до Майдану

Наземний перехід біля «Університету» входить до безбар’єрного маршруту ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів». Громадська організація «Доступно.UA» звернулася до першої леді з проханням підтримати проєкт, оскільки міністр через власні упередження блокує втілення її ініціативи.

Ще більший абсурд — ситуація на Майдані Незалежності. Патрульна поліція відмовляється погоджувати наземні переходи на Алеї небесної сотні та Алеї полеглих героїв — місцях, де повинна бути найкраща доступність для ветеранів та родин загиблих. Замість цього людям з інвалідністю та ветеранам з ампутацією доводиться долати десятки сходинок, щоб потрапити до меморіалів.

Що далі

Петиція до президента наразі набрала понад шість тисяч підписів, але її мета не змусити главу держави займатися окремим переходом, а показати абсурдність ситуації. КМДА пропонує компромісне рішення — експеримент на два-три місяці, під час якого можна буде виміряти реальний вплив на транспортний потік. Однак Патрульна поліція не погоджується навіть на це.

Чому це важливо знати

Конфлікт навколо наземного переходу біля метро «Університет» — це не локальна проблема однієї станції метро, а відображення системного протиріччя між декларованим курсом України на європейські стандарти безбар’єрності та радянським автомобілецентричним мисленням у правоохоронних органах. Коли перша леді ініціює програму «Без бар’єрів», депутати та КМДА підтримують проєкт, а міністр МВС його блокує — це питання пріоритетів держави. Якщо ситуація не зміниться, сотні підземних переходів по всій країні залишаться недоступними для людей з інвалідністю, ветеранів та батьків дітей із візочками.