Історія будинку від учня ювеліра до комуналок

Садиба на Андріївському узвозі має багату історію, яка починається з 1813 року. Тоді земельну ділянку виділили учню відомого київського ювеліра Самсона Стрельбицького — дворянину Захарію Брезгунову для спорудження дерев’яного будинку на кам’яному напівповерсі з дерев’яними службами. Цікаво, що його вчитель Стрельбицький жив неподалік — його садиба розташовувалася на Покровській, 5.

Для забудови Брезгунов використав зразковий проєкт № 88, який передбачав два однакові одноповерхові будинки на напівповерсі шириною на 5 вікон з вальмовим покриттям та трикутним фронтоном. Проте згідно з планом 1857 року, будинок позначений як прямокутний — очевидно, проєкт дещо змінили під час будівництва.

У 1826 році власницею садиби стала дружина Захарія — Євгенія Верменичева, а в 1852 році майно перейшло до удільного селянина Московської губернії Єфрема Чесненкова, який торгував на правах купця 3-ї гільдії.

Розширення садиби за часів купця Федорова

У 1855 році садибу площею 129 квадратних сажнів (587 кв. м) придбав одеський міщанин, київський тимчасовий купець 3-ї гільдії Федір Федоров. Він суттєво перебудував садибу, збільшивши її площу до 174 квадратних сажнів (792 кв. м). Садиба набула прямокутної форми, видовженої по лінії Боричева Тока.

Після перебудови садиба включала дерев’яний наріжний будинок на кам’яному напівповерсі квадратної форми та дерев’яний флігель по лінії Боричева Тока, який не зберігся до наших днів. У 1858 році паралельно Боричеву Току збудували кам’яні житлові служби в глибині садиби та кам’яні крамниці по лінії Андріївського узвозу. Проєкт перебудови затвердив старший міський архітектор Микола Самонов.

Пізніше садибою володіли вдова протоієрея церкви Успіння Пресвятої Богородиці Пирогощої Анастасія Дашкевич (з 1882 року) та дружина викладача філософії духовної семінарії Марія Калачевська (з 1905 року).

Від майстерні священичого одягу до заповідника

У другій половині XIX — на початку XX століття в садибі розміщувалися різноманітні заклади: житлові приміщення, перукарня, винна та бакалійна крамниці, пізніше — взуттєва та кравецька майстерні. В майстерні з пошиття одягу для священнослужителів працював художник Олександр Туркулевич.

За радянської влади садибу націоналізували й пристосували під комунальні квартири. У 1980-х роках провели вишукувально-проєктні роботи на збереженому головному будинку та флігелі, які перебували в незадовільному стані.

У 1989 році архітектори «Реставратора» Самотугов А.Е. та Грошева Т.В. виконали проєкт реконструкції наріжного будинку на замовлення ДІАЗ «Стародавній Київ». У 1998 році будинок облаштували для адміністрації заповідника, яка займала приміщення до початку нынішньої реставрації.

Чому це важливо знати

Реставрація будинку ювеліра Брезгунова є частиною збереження історичної забудови Подолу — одного з найстаріших районів Києва. Ця пам’ятка архітектури XIX століття демонструє еволюцію міської забудови та побуту киян того періоду. Завдяки реставрації укріплять конструктивні елементи будівлі, відреставрують фасади, проведуть гідроізоляцію стін і замінять внутрішні мережі електропостачання.

Замовником робіт виступає Київський науково-методичний центр з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, що гарантує професійний підхід до збереження архітектурної спадщини.

Раніше ми писали

Питання збереження історичної архітектури Києва залишається актуальним. Міська влада регулярно виділяє кошти на реставрацію пам’яток, проте потреби значно перевищують можливості бюджету. Особливо це стосується будівель на Подолі, де зосереджена значна частина історичної забудови столиці.