Що відомо про будівлю на Волоській, 16

Школу на Волоській збудував архітектор Сдобнєв 1935 року. На відміну від типових радянських шкіл того періоду, цю будівлю спроєктували за індивідуальним проєктом — через малу площу та складну конфігурацію земельної ділянки. Ліцей № 124 є однією з небагатьох споруд на Подолі, зведеною на власних фундаментах, а не на насипних ґрунтах, характерних для цього історичного району Києва.

Вхід до школи був влаштований через торець будинку. Його прикрашали чотири витончені колони, встановлені на вхідному порталі. Саме цей портал із колонами надавав будівлі архітектурної виразності та вирізняв її серед забудови Подолу. Будівля є зразком конструктивізму 1930-х років — стилю, від якого в Києві залишилося не так багато автентичних прикладів.

Як і чому демонтували ґанок

За словами Дмитра Перова, комунальники розібрали ґанок без будь-яких інформаційних вказівок, дозвільних документів чи належного огородження. Причиною демонтажу стала тріщина, яка з’явилася на конструкції. Замість того щоб провести реставрацію або хоча б укріпити пошкоджену ділянку, комунальні працівники просто знесли історичний елемент.

На фотографіях з місця видно, що від ґанку залишилися лише купи будівельного сміття — уламки цегли, бетону та металевих конструкцій. Територія обгороджена сигнальною стрічкою, а робітники прибирають завали вручну. Жодних табличок із інформацією про замовника робіт, підрядника чи терміни виконання на місці немає.

Чому будівля не захищена як пам’ятка

Попри майже 91-річний вік і безперечну архітектурну цінність, будівля ліцею № 124 досі не потрапила до Переліку пам’яток міста Києва. Це видається особливо іронічним з огляду на те, що школа розташована буквально навпроти Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.

Відсутність охоронного статусу означає, що будь-які роботи на будівлі — від косметичного ремонту до повного демонтажу окремих елементів — можуть відбуватися без погодження з органами охорони спадщини. Фактично це робить будівлю беззахисною перед рішеннями комунальних служб, які не зобов’язані враховувати її історичне значення.

Краєзнавець Дмитро Перов зазначає, що технології реставрації залишатимуться для Києва «забороненим знанням ще протягом тривалого часу». Ситуація з ліцеєм на Волоській — черговий приклад того, як комунальні служби обирають найпростіший шлях знесення замість збереження і відновлення.

Які подібні випадки траплялися в Києві

Проблема збереження історичної забудови в Києві стоїть гостро вже багато років. Комунальники та забудовники регулярно знищують архітектурні елементи під приводом аварійного стану, не залучаючи реставраторів і не узгоджуючи дії з профільними органами. Відсутність будівлі у Переліку пам’яток фактично розв’язує руки тим, хто хоче знести її без жодних правових наслідків.

Подібна ситуація характерна не лише для Подолу, а й для інших історичних районів столиці. Щороку Київ втрачає десятки автентичних архітектурних деталей — балконів, карнизів, порталів, ліпнини, — які демонтують під час поточних ремонтів без жодної фіксації та спроби відновлення. Громадські активісти та краєзнавці щоразу наголошують на необхідності розширення Переліку пам’яток та посилення контролю за будь-якими роботами на історичних будівлях.

Чому це важливо знати

Знищення ґанку ліцею № 124 — це не просто втрата декоративного елемента. Це зникнення частини автентичної архітектури 1930-х років, яка вже ніколи не буде відтворена в первісному вигляді. Для мешканців Подолу і всього Києва це ще один сигнал: без статусу пам’ятки навіть 91-річна будівля з унікальним проєктом може втратити свої найцінніші елементи за одну ніч. Випадок на Волоській, 16 ставить під сумнів спроможність міста захищати власну архітектурну спадщину навіть у тих випадках, коли профільний департамент знаходиться через дорогу.

Раніше ми писали

Проблема знищення історичних будівель у Києві залишається системною. Як ми раніше писали, садибу 1878 року на Грушевського мали знести попри протести громадськості. На Подолі теж є чимало прикладів: 170-річний прибутковий будинок на Боричевому Тоці потребує уваги, а пам’ятку 1897 року на Ярославовому Валу прокуратура намагається захистити через суд.