За даними видання, це найбільші акції протесту з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Люди виступили проти спроби Зеленського посилити контроль над Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП). Ці інституції створювалися роками — за активної підтримки США, ЄС і громадянського суспільства — після Революції Гідності 2014 року як відповідь на корупцію режиму Януковича.

Президент заперечував політичні мотиви та стверджував, що «очищує систему від російського впливу». Проте його опоненти назвали такі заяви бездоказовими.

«Джерелом влади в Україні є народ України. Це те, про що забув Зеленський»,

— заявила в коментарі для Foreign Policy Дар’я Каленюк, очільниця Центру протидії корупції. Вона наголосила, що президент не очікував такого суспільного спротиву.

Антикорупційний фронт виявився червоною лінією. За словами Каленюк, громадяни не дозволять демонтувати ті механізми контролю, які захищають країну від внутрішнього розкладу.

Атака на антикорупційні органи — частина ширшої тенденції

Журналіст і колишній московський бюрочиф Newsweek та U.S. News & World Report Крістіан Керіл порівнює ситуацію з Британією часів Черчилля. Хоча той мав усю повноту влади під час Другої світової війни, він утворив коаліційний уряд із залученням опозиції, зберігаючи принцип поділу влади. Зеленський же, навпаки, критикується за те, що оточив себе вузьким колом лояльних осіб та усунув альтернативні голоси.

Газета The Kyiv Independent зазначила, що спроба підпорядкувати антикорупційні органи — не одиничний випадок, а частина ширшого «масштабного наступу». Йдеться про обшуки в НАБУ, тиск на журналістів, переслідування відомого антикорупційного активіста Віталія Шабуніна та посилення повноважень голови Офісу президента Андрія Єрмака, який використав свою позицію «головного воротаря» президента для концентрації величезної влади у власних руках.

«Я чую занепокоєння щодо тиску на провідні газети, переслідувань опозиції та згортання демократичних інститутів»,

— зазначив Керіл, посилаючись на численні розмови під час своїх поїздок до України протягом останніх двох років.

Попри ці сигнали, він підкреслює: Зеленський далекий від того, щоб бути диктатором — про це свідчать саме тисячі демонстрантів, які вийшли на вулиці в останні дні. На відміну від Росії, де подібні протести були б жорстоко придушені, українці здатні виходити на вулиці навіть у розпал війни.

Ризики для міжнародної підтримки

Протести отримали міжнародний резонанс. Інститут вивчення війни (ISW) попередив, що Кремль використовує ці події, аби «підірвати легітимність України та знеохотити західну підтримку».

Американська конгресвумен від Республіканської партії Марджорі Тейлор Ґрін заявила, що натовп на українських вулицях насправді нападає на Зеленського, тому що «він диктатор і відмовляється укласти мирну угоду та закінчити війну». Автор Foreign Policy називає це «приголомшливо цинічним викривленням реальності».

Демократія під час війни — не слабкість, а сила

Журналіст Ілля Пономаренко у своєму пості в X (колишній Twitter) підкреслив:

«Росіяни вважають, що мітинги якимось чином наближають Україну до колапсу та поразки. Насправді саме той факт, що громадянське суспільство України виходить на вулиці, протестує та продовжує “підганяти” власний уряд навіть під час війни», є однією з головних причин, чому країна здатна «протистояти російській силі вже дванадцять років, включно з трьома з половиною роками повномасштабної війни».

Ветерани фронту також підтримали мітингувальників. Один із найпронизливіших гасел на акціях:

«Це не те майбутнє, за яке загинув мій брат».

Чому це важливо знати

Події навколо антикорупційного закону стали маркером стану демократії в Україні у воєнний час. Масові протести, які змусили президента Зеленського скасувати закон, свідчать про життєздатність громадянського суспільства та глибоку нетерпимість українців до ознак авторитаризму.

Для України, що веде війну проти агресора, ключовим є не лише фізичний спротив, а й моральна перевага — довіра до інституцій, чесність влади, прозорість. Будь-яке згортання незалежності антикорупційних органів підриває цю довіру та надає зброю ворогу в інформаційній війні.

Західна підтримка, зокрема з боку США і ЄС, тісно пов’язана з дотриманням Україною принципів верховенства права. Демонстрація здатності українців захищати власні інституції навіть у час війни — це не слабкість, а стратегічна перевага.

Як показали події цього тижня, українське громадянське суспільство залишається пильним стражем демократії. Навіть під час війни воно готове захищати ті інституції, за які боролося роками. І це, можливо, найкращий аргумент на користь того, що Україна воює не просто за територію, а за цінності.

Підтверджено: демократія — найпотужніша зброя України.