У своєму дописі команда Balbek Bureau окремо подякувала співавтору оригінального архітектурного проєкту будівлі Володимиру Шевченку — заслуженому архітектору України, який консультував команду і допомагав зберегти характерні риси поліклініки у концепції ревіталізації. Як кияни та архітектори, у бюро сподіваються, що будівля збереже свій характер і цінність.

Що відомо про проєкт ревіталізації

Balbek Bureau анонсували роботу над відновленням поліклініки у березні 2024 року. Задум полягав у тому, щоб зупинити руйнацію модерністської будівлі і пристосувати її під багатофункціональний комплекс TOKI House — апарт-готель, який мав би об’єднати пекарню, галерею, лекторій і бістро. Замовником виступала одеська компанія TOKI, яка розвиває проєкти у сфері гостинності. До команди, окрім Balbek Bureau, входила студія дизайну інтер’єру Numo Buro. Володимир Шевченко долучився як консультант із збереження оригінального архітектурного задуму.

Основоположник Balbek Bureau Слава Балбек тоді називав свою роль «кураторською» — «дбати про те, щоб усе сталося так, як гадалося». Проєкт презентували як зразок прозорої і послідовної методології роботи з модерністською спадщиною — саме цього в Києві роками бракує. Сьогоднішнє повідомлення про вихід з проєкту означає, що ця методологія, принаймні на Рейтарській, 15, реалізована не буде.

Чому ця будівля важлива для Києва

Поліклініку Літфонду відкрили 1986 року за проєктом архітекторів Авраама Мілецького і Володимира Шевченка на місці зруйнованого 1979 року готелю «Рим». Шестиповерхова споруда площею 1 553,5 квадратних метра одразу стала архітектурним жестом: балкони на четвертому-шостому поверхах виконані у формі висувних шухлядок або сходинок, що й дало будівлі прізвисько «Драбина до неба» — алюзія на біблійну Драбину Якова. Менш поетична назва «Будинок-бульдозер» — через схожість балконів із відвалами бульдозера.

Володимир Шевченко згадував, що будівля виростала в непростих умовах. Для облицювання фасаду використовували звичайну цеглу Корчуватського заводу, яку перебирали просто на майданчику. Пластику фасадів, зокрема еркер над головним входом, складали зі стандартних будівельних конструкцій; монолітний бетон застосовували тільки в окремих місцях. За спогадами архітектора, якби не постійний нагляд куратора Спілки письменників з Центрального комітету компартії, будівельники тресту «Київміськбуд» залюбки б покинули цей майданчик — настільки складним був об’єкт.

Що з будівлею відбувається зараз

До 2007 року поліклініка працювала за прямим призначенням. Потім тодішній голова Спілки письменників Володимир Яворівський залучив інвестора, і будівля поступово вибула з користування. У 2015 році Окружний адміністративний суд міста Києва скасував передачу і ухвалив повернути споруду СПУ — однак фактично вона залишилася у приватних структурах. Станом на 2021 рік нею володіло ТОВ «Бракераж», яке у 2019 році зареєструвало початок капітального ремонту під наглядом архітектора Олега Дроздова.

У серпні 2020 року верхні балкони будівлі почали обвалюватися. Співавтор оригінального проєкту Володимир Шевченко у відкритих публікаціях того часу застерігав, що будівля «під загрозою втрати самобутності». Саме тоді навколо поліклініки сформувалася спільнота SaveKyivModernism, яка домагається збереження автентичного вигляду. Ротонда — одноповерховий круглий блок у подвір’ї, також авторства Мілецького й Шевченка, — у 2021 році отримала другий шанс: її реконструювали під фудхол «Рейтарська Circle» (архітектор Еміль Дервіш, роботу консультував сам Шевченко).

Авторське право і конфлікти навколо реконструкції

Одна з системних проблем — захист авторських прав архітекторів на модерністські будівлі. Володимир Шевченко публічно наголошував, що його права на поліклініку роками фактично ігнорували: проєкти реконструкції подекуди передбачали надбудови і втрату автентичного вигляду. «Чомусь авторські права Білла Гейтса, “Кварталу 95” чи “Дизель-шоу” в Україні активно захищають, а права архітекторів і дизайнерів — ні», — писав він 2020 року. Поліклініка офіційно не має статусу пам’ятки архітектури — це робить її вразливою до капітальних змін.

Чому це важливо знати

Київський модернізм — один із найпомітніших шарів архітектурної спадщини міста, який поки що не має системного захисту. Будівель такого рівня в Києві залишилося небагато, і доля кожної безпосередньо залежить від готовності приватних власників інвестувати у збереження, а не в максимізацію корисної площі. Вихід одного з найсильніших українських бюро з ревіталізаційного проєкту — неприємний сигнал. Він свідчить про те, що або концепцію не вдалося узгодити із замовником, або реальні умови роботи розійшлися з заявленою місією — «діалог між минулим і майбутнім». Для киян питання просте: чи збережуться характерні сходинкові балкони, еркер над головним входом і автентичний цегляний фасад — або будівлю спіткає доля інших модерністських об’єктів, які втратили свій вигляд після капремонту. У випадку Рейтарської, 15 відповіді поки немає.

Раніше ми писали

Як ми повідомляли нещодавно, на Волоській, 16 на Подолі без жодних дозволів знищили історичний ґанок ліцею № 124 — зразка конструктивізму 1935 року з чотирма унікальними колонами авторства архітектора Сдобнєва. Схожа ситуація склалася і з будинком археолога Вікентія Хвойки на Ігорівській, 9/1: будівля, де 16 років жив і працював першовідкривач трипільської культури, руйнується без управителя. Поліклініка Літфонду на Рейтарській — ще одна точка цього переліку, де модерністська спадщина Києва чекає на рішення, яке збереже її для наступних поколінь.