Що це за будівлі та коли вони з’явилися?

Лісопильня Сніжка зведена 1905 року, два флігелі Садиби Носача — у 1898–1899 роках. Усі три об’єкти — частина історичної забудови Подолу, одного з найдавніших районів Києва. Їхній охоронний статус підтверджено: територія, де стоять споруди, є пам’яткою археології і перебуває у державній власності.

Чому долі будівель опинилися під загрозою?

Ключова причина — пасивна позиція міської прокуратури. Саме вона мала відстоювати інтереси держави в суді, проте програла вже на двох з трьох судових інстанцій. За оцінкою активістів організації «Спадщина», судді ігнорують закон та охоронний статус об’єктів, незважаючи на те що земля під будівлями юридично належить державі.

Що роблять захисники пам’яток?

Громадська організація «Спадщина» подала офіційне звернення до Офісу Генерального прокурора та ініціювала публічну зустріч під його будівлею — на вулиці Різницькій, 13/15 — на 17 червня о 11:00. Мета: домогтися невідкладного втручання Генпрокуратури у справу захисту пам’яток Подолу. Активісти наголошують: масова присутність небайдужих киян — вагомий аргумент на користь того, що ця справа має суспільний інтерес. Схожа ситуація вже виникала раніше — суд відмовив прокуратурі у справі садиби Дмитрієва на Подолі, що свідчить про системну проблему захисту спадщини через судові механізми.

Що таке пам’ятка археології і чому це важливо для справи?

Пам’ятка археології — це територія або об’єкт, що містить матеріальні сліди минулих епох і перебуває під особливою охороною держави. Будь-яке будівництво чи знесення на такій ділянці потребує спеціального дозволу і, як правило, заборонене без наукового дослідження. Саме тому статус археологічної пам’ятки, яким наділена ділянка на Подолі, мав би унеможливити загрозу для Лісопильні Сніжка та флігелів Садиби Носача — однак судові рішення, схоже, цього не враховують.

Що на цьому місці може зникнути назавжди?

Якщо Генпрокуратура не втрутиться, а суд остаточно встане на бік протилежної сторони, Київ утратить три автентичні споруди кінця XIX — початку XX століття. Замість них може з’явитися нова забудова на державній землі — без жодного урахування охоронного статусу. Подібна практика вже зафіксована в інших частинах міста: прокуратура судиться за пам’ятку архітектури на Костельній, 9-Б — і там ситуація так само далека від вирішення.

Чому це важливо знати

Поділ — живий архів Києва, де кожна будівля зберігає пам’ять про те, яким було місто до радянських перебудов і нових зносів. Лісопильня Сніжка та флігелі Садиби Носача — не просто старі стіни: це матеріальні свідки міського побуту понад сто років тому. Коли такі споруди зникають, зникає частина ідентичності міста — і жоден новобуд її не поверне.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, Суд зобов’язав звільнити берег Дніпра на Оболоні від самобуду на 500 кв. м. Також ми повідомляли, що Майбутнє Поштової площі: брифінг 11 червня о 16:30.