Замок Річарда на Андріївському узвозі — одна з найзагадковіших будівель Києва. Його назву пов’язують з англійським королем Річардом Левове Серце або з колишнім уланом Річардом Юревичем, а моторошне виття з димарів десятиліттями породжувало легенди про привидів. Останніх мешканців відселили у 1980 році, а у 2023-му навколо пам’ятки спалахнув скандал через надбудову, повідомляє спільнота «Реновація UA».

У Вікіпедії існує стаття про «Будинок шевського цеху» в Києві — нібито пам’ятку XVIII століття в стилі українського бароко. Фахівці заповідника «Стародавній Київ» стверджують: такої пам’ятки ніколи не існувало. Насправді це садиба Малиновських–Барських–Морозових, а сам будинок — споруда початку ХХ століття, що не має жодного стосунку до ремісничих цехів, повідомляє ДІАЗ «Стародавній Київ».

Наприкінці ХІХ століття в садибі по вулиці Великій Васильківській, 9 звели двоповерховий прибутковий будинок. Його фасад прикрашали цегляні й ліплені оздоблення в дусі еклектики з елементами ренесансу, а композицію вінчали аттики з декоративними вазами. У 1976 році будівлю зруйнували під час прокладання комунікацій лінії метро. Нині на цьому місці — проїжджа частина Бессарабського проїзду, повідомляє спільнота «Київ, якого немає».

У Музеї Однієї Вулиці на Андріївському узвозі зібрана колекція з понад 350 посмертних масок видатних людей — від Тараса Шевченка та Лесі Українки до Данте й Ататюрка. Збірку почали формувати 2002 року, і сьогодні вона вирізняється серед європейських музеїв поєднанням українських та іноземних діячів в одній експозиції, повідомляє ДІАЗ «Стародавній Київ».

Воскресенська церква — видатна пам’ятка київської сакральної архітектури, яку радянська влада зруйнувала у 1934–1935 роках. Сьогодні про втрачений храм нагадує інформаційний стенд, встановлений на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» у межах проєкту «Втрачений Київ». Це вже другий стенд ініціативи, що повертає киянам пам’ять про знищену спадщину, повідомляє КМДА.

Інгігерда — дружина великого київського князя Ярослава Володимировича та донька шведського короля Улофа ІІ Шетконунга — за працями різних учених «померла двічі»: у Новгороді й у Києві. В обох містах її поховання пов’язують із Софійськими соборами, а саму княгиню шанують як святу під різними іменами. Де насправді спочиває дружина Ярослава Мудрого — намагаються з’ясувати дослідники, повідомляє Національний заповідник «Софія Київська»

Будинок Малиновських–Барських–Морозових на Фролівській, 4 на Подолі останнім часом називають «будинком Ткацького/Шевського цеху» часів магдебурзького права. Насправді жодного ремісничого цеху тут ніколи не було: споруда виросла з мурованих лавок, що пережили пожежу 1811 року, у 1912-му стала текстильною мануфактурою, а 1983-го отримала радянську надбудову. У 2025 році тут розпочали капітальний ремонт, повідомляє ДІАЗ «Стародавній Київ».

На місці головного офісу СБУ на Володимирській, 33 у Шевченківському районі Києва на початку XX століття стояв особняк професора Георгія Рейна. У 1910 році садибу викупило київське Товариство швидкої медичної допомоги за пожертви меценатів Олександра Терещенка та Лазаря Бродського, повідомляє спільнота «Київ, якого немає. Втрачені пам’ятки».

Національний заповідник «Софія Київська» запрошує представників медіа на пресконференцію 12 червня, де науковці розкажуть про духовні скарби Софійського собору, що були розграбовані московитами і нині зберігаються в музеях Москви та Санкт-Петербурга, повідомляє заповідник.

Головний римо-католицький храм Києва — Костел Святого Олександра на вулиці Костьольній — будували понад 25 років, тут хрестили авангардиста Казимира Малевича, а Тарас Шевченко змалював його аквареллю. Цьогоріч, 11 вересня, виповниться 184 роки з дня освячення споруди, яка є найстарішим збереженим римо-католицьким храмом міста, джерело.