Хто такий Давид Чичкан і чому його пам’ятають?

Давид Чичкан народився 1986 року в Києві в родині відомих митців. Його батько Ілля Чичкан — представник Нової хвилі в українському сучасному мистецтві, один із найвідоміших і найдорожчих українських художників у світі. Дід Аркадій Чичкан — художник-нонконформіст, учасник легендарної «Виставки 13-ти» 1979 року, а прадід Леонід Чичкан — радянський художник-соцреаліст, який із 1971 року був професором Київського художнього інституту.

Попри відсутність вищої мистецької освіти, Давид послідовно розвивав власну художню практику як інструмент соціальної та політичної критики. Він працював із графікою, живописом, плакатом, стріт-артом, перформансом і текстом, а себе називав не художником, а «рисувальником». Був анархо-синдикалістом і виступав за децентралізацію та солідарність. Свою творчу діяльність розпочав на початку 2000-х років, увійшовши до складу творчого угруповання «А. Е.».

Роботи Чичкана зберігаються в музейних і приватних колекціях в Україні та за кордоном — зокрема в Національному художньому музеї України, Музеї Людвіга в Будапешті та Музеї сучасного мистецтва в Антверпені. Митець провів понад 10 персональних виставок у містах України, а також в Угорщині, Польщі та Австрії.

Чому виставки Чичкана громили й скасовували?

Через гостру політичну позицію творчість Давида неодноразово ставала об’єктом цензури та погромів. У 2017 році невідомі розгромили його виставку «Втрачена можливість» у Київському центрі візуальної культури — експозиція була присвячена війні та постмайданній ситуації в Україні. Виставка відкрилася 2 лютого, а вже 7 лютого невідомі знищили частину робіт. Попри це, «Втрачену можливість» перевідкрили 12 лютого.

У 2022 році пошкодили виставку «Стрічки та трикутники» у Львівському муніципальному мистецькому центрі. А в січні 2024 року Одеський національний художній музей скасував його виставку «Зі стрічками та прапорами», присвячену українським військовим-анархістам, через невдоволення частини громадськості. Попри тиск, Чичкан залишався вірним своїм переконанням і продовжував створювати мистецтво, спрямоване на суспільну трансформацію.

Як Давид Чичкан загинув на фронті?

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Давид добровільно приєднався до мінометної батареї роти піхоти 241-ї Київської бригади Територіальної оборони. Він обрав бойову спеціальність, хоча знайомі пропонували йому службу на посаді, пов’язаній із морально-психологічним забезпеченням. Чичкан відмовився — і пішов до мінометників.

8 серпня 2025 року, відбиваючи штурм російської піхоти на Запорізькому напрямку, він отримав поранення, несумісні з життям. Наступного ранку, 9 серпня, його серце зупинилося. Давиду було 39 років.

Побратими згадували, що Чичкан завжди сумлінно підходив до кожної справи, ніколи не ховався за спинами інших і не використовував свій соціальний капітал. Він вважав, що справжні анархісти мають ділити найважчі труднощі свого народу.

Що буде на вечорі пам’яті в NAMU?

Вечір пам’яті відбудеться 15 квітня (середа) о 18:00 в Національному художньому музеї України. У програмі — лекція мистецтвознавиці Оксани Брюховецької про жіночі образи в роботах Давида Чичкана та лекція Карини Лазарук про ревізію українського модернізму в його мистецькій практиці. Також покажуть короткометражний документальний фільм «Давид Чичкан: мистецтво непокори».

Подія приурочена до дня народження художника — цього року йому виповнилось би 40 років. Вхід вільний, але організатори рекомендують прийти заздалегідь, оскільки кількість місць обмежена.

Чому це важливо знати

Давид Чичкан — один із небагатьох українських митців, які послідовно перетворювали мистецтво на інструмент суспільних змін і при цьому заплатили найвищу ціну за свою країну. Його творчість поєднувала естетику з політичною освітою і завжди була спрямована на підтримку робочих класів, а не на задоволення елітних галерей. Вечір його пам’яті в NAMU — нагода не лише згадати творчість художника, а й замислитися над роллю мистецтва в часи війни та ціною, яку платять ті, хто обирає боротьбу не лише пензлем.

Раніше ми писали

Як ми раніше повідомляли, NAMU з 10 квітня запустив весняний лекторій «Мистецтво бачити» — серію з дев’яти зустрічей про те, як уважніше дивитися на мистецтво. Також ми писали про виставку-трилогію 50 митців у «Софії Київській», що поєднала тему війни, пам’яті та пошуку ідентичності. Крім того, ми розповідали про виставку State of Will у Довженко-Центрі — проєкт нідерландського фотографа про життя українців у війні.