Як з’явилася Київська духовна семінарія

Київську духовну семінарію заснували 27 жовтня 1817 року у межах реформи духовних шкіл Російської імперії. Нова триступенева система освіти передбачала перетворення старих навчальних закладів, і семінарія постала на базі знаменитої Києво-Могилянської академії, яку реформували у 1817–1819 роках відповідно до нового статуту.Викладацький склад формували переважно з випускників Санкт-Петербурзької духовної академії. Це означало цілеспрямовану русифікацію українського духовенства: майбутніх священиків виховували в дусі імперської ідеології, відриваючи від традицій Київської школи та змінюючи їхній світогляд.

Де розміщувалася семінарія до переїзду на Костянтинівську

Спершу семінарія працювала у будівлі так званої «бурси» на березі Дніпра — з 1819 року. Але вже 1832 року її перевели до приміщень колишнього домініканського, а згодом грецького Петропавлівського монастиря на вулиці Костянтинівській, 5. Тут семінарія залишалася 66 років — до 1898 року, ставши одним із ключових осередків підготовки православного духовенства для підросійської України.У 1898 році семінарію перевели до нової будівлі на Вознесенському узвозі, 20, де сьогодні можна побачити будинок, пов’язаний також із художником Олександром Богомазовим.

Як навчали і скільки тривав курс

Семінарія підлягала Київській духовній академії через зовнішнє академічне управління і водночас контролювала духовні училища єпархії. Навчання тривало шість років: чотири відводили на загальну освіту, два — на богослов’я. На курсі навчалося близько 150 учнів.Тут готували не лише священиків, а й богословів, словесників та філософів. У 1896 році Міністерство освіти Російської імперії дозволило випускникам духовних семінарій вступати до деяких університетів. Публічні екзамени відвідував митрополит Київський і Галицький Євгеній (Болховітінов) — знаний історик, археолог і бібліограф.

Які видатні українці навчалися в семінарії

Серед вихованців Київської духовної семінарії — кілька знакових постатей української культури. Семен Гулак-Артемовський навчався тут у 1835–1838 роках, Іван Нечуй-Левицький — у 1853–1858, Кирило Стеценко випустився 1903 року, а Сергій Єфремов здобував освіту у 1891–1896 роках. Кожен із них зробив вагомий внесок у розвиток української літератури, музики та громадської думки.

Що відомо про сам будинок на Костянтинівській

Будинок семінарії звели на місці садиби Петропавлівського монастиря, що згорів 1811 року. Окрім триповерхового навчального корпусу, збудували одноповерховий флігель для кухні, їдальні та комори. У 1830 році семінарії передали церкву Петропавлівського монастиря. До комплексу також входили лікарня і будинок ректора.У 1870-х роках провели масштабні перебудови: архітектор М. Іконников добудував другу половину корпусу, надбудував другий поверх у флігелі, розширив їдальню і перебудував бібліотеку. Тоді ж провели газо- і водопровід.

Що стало з будинком після переїзду семінарії

Після переїзду семінарії на Вознесенський узвіз у 1898 році стару споруду на Подолі придбало духівництво єпархії. Сюди перевели Києво-Подільське та Богуславське духовні училища. У 1899–1901 роках для семінарії звели новий будинок на Копиревому кінці, де нині працює Українська академія мистецтва.У радянський час семінарію ліквідували. У 1920-х роках будинок передали Спілці водників, де облаштували клуб. Нині споруда на Костянтинівській, 5 належить Національній гвардії України.

Чому цей будинок важливий для Києва

Будинок на Костянтинівській, 5 впадає у вічі своїми великими розмірами та стриманою архітектурою у формах пізнього класицизму. За понад два століття свого існування він був монастирем, семінарією, духовним училищем, клубом і військовим об’єктом. Ця історія — свідчення того, як змінювалися функції подільських будівель разом зі зміною епох та збереженням культурної спадщини міста.

Раніше ми писали

Нещодавно ми розповідали, що на Вознесенському узвозі у Києві стоїть будинок, пов’язаний із «українським футуристом» Олександром Богомазовим — саме за цією адресою семінарія працювала після переїзду з Костянтинівської. Також ми писали про 170-річну садибу на Подолі, яка досі не має інформаційної таблички, і про те, як прокуратура вимагає зберегти історичний «Будинок з хлібною лавкою» в Києві.