Чому «Роліт» не з’явився на Трьохсвятительській

Оприлюднене креслення свідчить, що початковий варіант проєкту кооперативу «Робітник літератури» — саме так розшифровується абревіатура «Роліт» — передбачав розміщення будинку на вулиці Трьохсвятительській. Це одна з найстаріших вулиць Києва у верхній частині міста, неподалік від Софійського собору.

Однак у підсумку кооператив отримав ділянку на схилі колишнього Святославського яру — на розі сучасних вулиць Богдана Хмельницького та Михайла Коцюбинського. Ідея створити письменницький кооператив виникла наприкінці 1920-х років за прикладом харківських колег, які 1928 року спорудили будинок «Слово» на нинішній вулиці Культури. В умовах гострої житлової кризи у Києві кооперативне будівництво було єдиним реальним способом для літераторів отримати окреме помешкання — влада обіцяла допомогу, але письменники мали вкладати й власні кошти.

Хто створив проєкт легендарного будинку

Василь Кричевський (1873–1952) — один із найвпливовіших українських архітекторів і художників першої половини XX століття. Він створив проєкт будинку Полтавського губернського земства — першого зразка українського архітектурного модерну. Кричевський також розробив проєкт Державного герба УНР, затвердженого Центральною Радою 1918 року, оформлював кінострічки Олександра Довженка і був одним із засновників Української академії мистецтв.

Петро Костирко працював учнем і помічником Кричевського. Разом вони створили проєкт «Роліту» у стилі конструктивізму — архітектурного напряму з характерними лаконічними формами, великими вікнами та функціональним плануванням. Стиль передбачав раціональну організацію простору, що відповідало ідеям колективного побуту літературної комуни.

Як бюджет перекроїв задум архітекторів

Будівництво першого корпусу «Роліту» тривало з 1931 до 1934 року в умовах постійної нестачі коштів. Через фінансові обмеження Кричевському і Костирку доводилося неодноразово переробляти проєкт: стелі ставали нижчими, коридори вужчими, вікна меншими, кімнати тіснішими. Замість запланованих 56 квартир у будинок втиснули 60.

Від початкового задуму майже нічого не залишилося — не зведено ані спільної їдальні, ані клубу для зустрічей, ані ліфтів. Кухні у квартирах мали лише кілька квадратних метрів — передбачалося, що письменники харчуватимуться у їдальні в підвалі сусіднього під’їзду. Письменникам довелося самотужки доводити оселі до ладу вже після заселення.

За спогадами сучасників, сам Кричевський характеризував збудовану будівлю як «надмогильний пам’ятник усьому тому періодові» — настільки зведена споруда відрізнялася від початкового задуму. Другу чергу «Роліту» у 1935–1939 роках добудовував уже інший архітектор — Микола Сдобнєв, у класичному стилі, що різко контрастував із конструктивізмом Кричевського.

Які письменники жили у «Роліті» і що зробило будинок легендою

Перший корпус «Роліту» почав заселятися у грудні 1934 року. Протягом кількох десятиліть тут мешкали близько 130 письменників, поетів та діячів мистецтва. Серед найвідоміших — Максим Рильський, Остап Вишня, Олесь Гончар, Володимир Сосюра, Андрій Малишко та дисидент Борис Антоненко-Давидович, один із засновників Української Гельсінської групи Микола Руденко. Саме в цих стінах Малишко написав «Пісню про рушник», а Гончар працював над романом «Собор».

Після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва у 1934 році чимало мешканців будинку «Слово» переїхали до «Роліту». Водночас будинок став і місцем трагедій радянської епохи: 33 мешканці були розстріляні або репресовані. У 1970 році «Роліт» визнали пам’яткою історії, а на його фасаді сьогодні — понад 20 меморіальних дошок видатним літераторам.

Оприлюднений проєкт Кричевського і Костирка для Трьохсвятительської — цінне свідчення того, як могла б виглядати одна з найважливіших літературних адрес Києва, якби не фінансові та адміністративні обставини радянського часу. Напрям архітектурного пошуку в Києві має глибоке коріння — від конструктивізму 1930-х до сучасних проєктів.

Раніше ми писали

Серед найцінніших архітектурних пам’яток Києва — будівля на Липській, 16, де нині працює Музей Авангарду з колекцією робіт українських митців першої половини XX століття. Як ми раніше повідомляли, значна частина історичної забудови Києва перебуває під загрозою — зокрема, понад чверть будівель на Подолі є занедбаними або аварійними.