Де народилася і як зростала Ліна Костенко

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в родині вчителів. Її батько Василь Костенко був педагогом і поліглотом, який знав 12 мов, але в 1936 році був репресований радянською владою. Того ж року родина переїхала до Києва, і дитинство майбутньої поетеси припало на роки Другої світової війни.

Маленька Ліна навчалася у школі на Трухановому острові — мальовничому селищі, яке було вщент спалене під час війни. Ці трагічні події назавжди позначилися на її творчості та світогляді. Після війни вона продовжила навчання на Куренівці, а згодом вступила до Літературного інституту імені Горького в Москві, який закінчила у 1956 році.

Чому Костенко стала символом незламності

Ліна Костенко стала однією з ключових постатей покоління шістдесятників — митців, які на межі 1950–1960-х років намагалися повернути українській культурі гідність і право на власний голос. Її перші збірки «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) одразу привернули увагу, а «Мандрівки серця» (1961) закріпили успіх молодої поетеси.

Однак принциповість Костенко швидко зробила її незручною для радянської системи. На початку 1960-х вона активно брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді, підписувала листи протесту, виступала на захист репресованих, зокрема В’ячеслава Чорновола. За це її внесли до «чорних списків», і з 1961 по 1977 рік — упродовж 16 років — жодна її нова збірка не побачила світ. Поетесу звинувачували у «формалізмі» та «аполітичності», знімали з друку готові книжки.

Ці 16 років мовчання стали одним із найдраматичніших епізодів в історії української літератури. Костенко працювала «в шухляду», але ніколи не припиняла писати й не зламалася під тиском системи.

Які твори принесли Костенко визнання

У 1977 році, після відходу ідеолога Маланчука, вийшла збірка «Над берегами вічної ріки». А справжнім тріумфом став роман у віршах «Маруся Чурай» — твір, який переосмислив українську історію через призму жіночої долі та національної ідентичності. Саме за «Марусю Чурай» та збірку «Неповторність» Ліна Костенко отримала Шевченківську премію у 1987 році.

Серед інших знакових творів поетеси — історичний роман у віршах «Берестечко», присвячений подіям Хмельниччини, а також численні поетичні збірки, кожна з яких стала подією в українському культурному просторі. Її афоризми давно живуть окремим життям і цитуються мільйонами українців.

Чому Костенко відмовилася від звання Героя України

Характер Ліни Костенко найяскравіше проявився у 2005 році, коли вона відмовилася від звання Героя України. Її фраза про «політичну біжутерію» стала крилатою й остаточно закріпила образ людини, яка не потребує символічних прикрас для підтвердження власного масштабу.

У липні 2022 року, вже під час повномасштабної війни Росії проти України, Ліна Костенко вперше за довгий час з’явилася на публіці — в амбасаді Франції для отримання Ордена Почесного легіону, найвищої нагороди цієї країни. Це стало визнанням її внеску не лише в українську, а й у світову культуру.

Поетеса майже не з’являється публічно і не дає зайвих інтерв’ю. Але її голос не зник. У 2025 році Сергій Жадан записав перше за багато років інтерв’ю з Ліною Костенко для «Радіо Хартія», де вона розповіла, як на неї вплинула 16-річна заборона друку.

Як Україна святкує 96-річчя поетеси

До дня народження Ліни Костенко в Україні стартував загальнонаціональний флешмоб #ЛінаЩасливіЖитиПоруч. Ініціаторкою акції виступила громадська діячка Олеся Пинзеник. Українців запрошують обрати улюблений вірш Костенко, записати відео з читанням або опублікувати цитату в соцмережах.

Поетесу також привітав лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, який згадав шкільні роки і те, як роман «Маруся Чурай» став для нього не лише частиною навчання, а й професійного шляху — він працював над музикою до цього твору.

Мер Києва Віталій Кличко також привітав поетесу, назвавши її людиною, яка уособлює нескореність і гідність українського народу.

Що означає постать Костенко для України під час війни

У 96 років Ліна Костенко для України — це не минуле, а жива присутність великої традиції. В умовах повномасштабної війни її постать набуває особливої ваги: поетеса залишається у Києві, тримає волю міста і своїм прикладом доводить, що справжня сила — у незламності духу та вірності принципам.

Кожне її слово сприймається як духовна зброя, а її життєвий шлях — від дитинства у спаленому селищі на Трухановому острові через 16 років мовчання до визнання світового масштабу — став еталоном громадянської мужності для мільйонів українців.

Раніше ми писали

Раніше ми писали про подію «Шевченко мобілізує» в Музеї Революції Гідності, присвячену трансформації образу Тараса Шевченка. Також ми повідомляли про культурний тиждень у Києві з виставками до дня народження Шевченка. Крім того, ми розповідали про презентацію поетичної збірки Юлії Паєвської «Наживо» у Києві.