Що відомо про вінчальні ікони з Переяслава

Команда НеМо: Ukrainian Heritage Monitoring Lab оцифровувала колекцію Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» і виявила унікальну пару — ікони «Ісус Христос» та «Мати Божа Одигітрія», датовані другою половиною ХІХ століття, не пізніше 1876 року.

Обидві ікони мають лаконічні образи святих у вбранні з переважанням червоного кольору на темному однотонному тлі. Експонати зазнали часткових пошкоджень на лицьовій стороні, проте саме написи на звороті дозволили встановити їхню історію. Стиль та текст на зворотному боці вказують, що це вінчальна пара — ікони, подаровані молодятам на весілля.

Традиція дарування парних ікон на шлюб походить із Візантії. Відтоді вона в тій чи іншій формі поширена у більшості православних спільнот різних країн. Пара ікон із колекції переяславського заповідника походить із Полтави.

Чию історію розповідають ікони Терлецьких

Уже в процесі оцифрування фахівцям НеМо вдалося уточнити атрибуцію експонатів, зокрема відчитати прізвища молодят. Ікони належали подружжю Терлецьких — Петру й Олександрі, які вінчалися у Стрітенській церкві міста Полтави 4 лютого 1876 року.

Саме прізвище Терлецькі додає контексту. На заході України воно дуже поширене серед представників усіх соціальних станів. Однак на Лівобережжі це прізвище зустрічається значно рідше й може свідчити про приналежність власників до старшин Гетьманщини чи духовенства — особливо зважаючи, що пара одружувалася у досить відомій церкві великого міста.

Навіщо оцифровують музейні колекції під час війни

Оцифрування музейних колекцій стало критично важливим для України в умовах повномасштабної війни. Ракетні удари по музеях, ризики евакуації та фізичного знищення фондів змушують фахівців працювати на випередження — фіксувати стан кожного експоната у цифровому форматі.

Команда НеМо оцифровує музейні колекції в межах проєктів «Ukraine, Kyiv Digitisation Centre» та «Ukraine, Lviv Digitisation Centre» за підтримки Cultural Emergency Response, Smithsonian Cultural Rescue Initiative та міжнародної ініціативи Saving Ukrainian Cultural Heritage Online. Організація також завершила повне оцифрування фондів заповідника «Тустань» на Львівщині — це став перший музей в Україні, колекція якого повністю переведена в цифровий формат.

Хто зберігає й оцифровує іконописну колекцію Переяслава

За збереження та дослідження іконописної колекції відповідає Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Колекцію оцифровує громадська організація НеМо: Ukrainian Heritage Monitoring Lab — професійна ініціатива, що створює інфраструктуру надійних даних про українську спадщину.

Міжнародну підтримку проєктам оцифрування надають Cultural Emergency Response та Smithsonian Cultural Rescue Initiative — організації, що спеціалізуються на порятунку культурних цінностей у зонах конфліктів.

Що з’ясували після оцифрування ікон

Після оцифрування фахівці НеМо разом із фондовиками заповідника уточнили кілька деталей атрибуції обох ікон. Працівники заповідника продовжують дослідження, використовуючи зображення високої якості, отримані в процесі оцифрування.

Ікони належать до академічного іконопису, проте автор залишається невідомим — жодної згадки про нього немає й у написі на звороті. Цікаво, що текст написаний російською мовою. Дослідники вважають, що це може бути пов’язано з історичним контекстом: шлюб відбувся 4 лютого 1876 року — вже після Валуєвського циркуляру 1863 року та буквально за кілька місяців до Емського указу, які фактично забороняли використання української мови у всіх сферах життя.

Якщо підпис українською як народною мовою ще можна уявити у невеликій сільській церкві, то для міщан, тим більше із певним соціальним статусом, це означало б серйозні проблеми з владою.

Яке значення мають ікони для історії України

Історія вінчальних ікон Терлецьких наочно демонструє, як предмети релігійного мистецтва стають свідченнями ширших історичних процесів. Одна родинна реліквія відкриває складні реалії українського суспільства в часи російських окупацій різних періодів — від мовних заборон ХІХ століття до знищення храмів у ХХ столітті.

Стрітенська церква, де вінчалися Терлецькі, — одна з найдавніших у Полтаві. Її парафія існувала принаймні з XVII століття, храм перебудовували кілька разів, а останній відомий варіант мав риси пізнього бароко. Церкву зруйнували комуністи у 1937–1938 роках. Нині вона втрачена.

Оцифрування таких предметів — це не лише збереження та фіксація стану цінної іконописної колекції. Це можливість досліджувати, відкривати та розповідати строкатий шлях України мовою краси спадщини та людських історій. В умовах війни ця робота набуває особливого значення: навіть якщо оригінали зазнають пошкоджень, цифрові копії збережуть інформацію для наступних поколінь.

Раніше ми писали

У Софії Київській показують єдину в Україні картину Караваджо — історія порятунку «Поцілунку Іуди» демонструє, як навіть після викрадення та серйозних пошкоджень шедеври можна повернути до життя. Також у Софії Київській виявили стародавній чудотворний образ Миколи Мокрого. А на Подолі продовжують знищувати об’єкти культурної спадщини попри мораторій та судові справи.